Проблема та поточна позиція влади
Поставка товарів особі, яка видає себе за фактичного підрядника, не є постачанням, що підлягає оподаткуванню ПДВ, і не генерує дохід від податку на прибуток підприємств для продавця. Верховний адміністративний суд дійшов таких висновків у трьох рішеннях, винесених у травні та червні 2026 року: від 7 травня 2026 року, I FSK 1641/23; від 12 травня 2026 року, I FSK 1458/23; та від 26 червня 2026 року, II FSK 838/25.
Схема шахрайства є повторюваною. Зловмисник використовує дані існуючого, надійного бізнесу (зазвичай іноземного), надсилає кореспонденцію з фальшивих адрес електронної пошти, розміщує замовлення з відстроченою датою платежу та вказує перевізника або змінене місце доставки. Після закінчення терміну оплати реальна особа, дані якої були використані, заявляє, що вона не розміщувала жодного замовлення.
У кожному з обговорюваних випадків директор Національної податкової інформаційної служби вважав позицію заявника неправильною. Орган влади припускав, що оскільки продавець добровільно доставив товар, а одержувачу було надано право розпоряджатися ним, відбулася поставка товарів (включаючи поставку товарів у межах Співтовариства), і відсутність оплати не вплинула ні на ПДВ, ні на отримання доходу від реалізації.
ПДВ: шахрайство не є постачанням товарів
Предметом оподаткування є постачання товарів за винагороду, що розуміється як передача права розпоряджатися товарами як власник. Внутрішньоспільнотна поставка товарів передбачає експорт товарів як частину постачання товарів до країни ЄС, а отже, також вимагає попереднього встановлення того, що постачання мало місце.
У справі I FSK 1641/23 компанія прийняла замовлення від особи, яка видавала себе за представника французького підрядника, після перевірки його статусу в системі VIES. Товар було доставлено перевізнику, а транзакцію було задокументовано рахунками-фактурами, складською документацією та накладними. Запит на тлумачення стосувався класифікації поставки товарів як платників ПДВ та права на відрахування вхідного податку на виробництво або придбання поставлених товарів. Регіональний адміністративний суд у Кракові скасував це тлумачення своїм рішенням від 26 січня 2023 року, I SA/Kr 1154/22, а Вищий адміністративний суд відхилив касаційну скаргу, подану директором Національної податкової інформаційної системи. Вищий адміністративний суд зазначив, що поставка вимагає передачі права розпоряджатися товаром як власник певній особі та оплати, і що компанія, діючи під впливом шахрайської помилки, не передала це право навмисно та свідомо конкретному покупцю.
За фактичних обставин рішення Верховного адміністративного суду, справа № I FSK 1458/23, у травні 2021 року компанія, виробник паперової упаковки, зв'язалася з особою, яка видавала себе за співробітника британської компанії, перевірила підрядника в базі даних VIES, замовила звіт у кредитного інформаційного агентства та встановила 14-денний термін оплати. Товар було відправлено до Франції, і компанія спочатку задекларувала поставку всередині Співтовариства, але потім, з міркувань обачності, виправила розрахунки та задекларувала внутрішню поставку за ставкою 23%.
Верховний адміністративний суд виходив з того, що поняття передачі права розпорядження товаром як власник є ширшим, ніж передача права власності за цивільним правом, але завжди передбачає намір постачальника передати контроль над товаром іншій особі. Суд посилався на рішення Суду ЄС від 14 липня 2005 року, C-435/03 British American Tobacco та Newman Shipping (ECLI:EU:C:2005:464), в якому Суд встановив, що крадіжка товару не передбачає зустрічної винагороди, типової для постачання за винагороду. Хоча справа не стосувалася класичної крадіжки, економічний зміст шахрайства дозволяв провести таку ж оцінку: компанія, введена в оману щодо особи покупця, не передала право розпорядження товаром відомій британській особі, а передала товар шахраю. Транзакція не була зустрічною, оскільки невстановлена особа незаконно отримала право володіння товаром і не сплатила його.
Теза рішення I FSK 1458/23 охоплює ситуацію, в якій платник податків, проявляючи належну перевірку та документуючи завершену поставку, стає жертвою злочину, втрачає товар та не отримує оплату. З огляду на відсутність наміру передати право власності невідомому покупцю та відсутність оплати, право розпоряджатися товаром як власник не передається. Тому належна перевірка є необхідним елементом для звільнення від оподаткування.
ПДВ: немає належної суми, немає доходу
Відповідно до статті 12, розділу 3 Закону про податок на прибуток підприємств, доходи, пов'язані з підприємницькою діяльністю, також включають доходи, що належать до сплати, навіть якщо вони ще фактично не отримані. Датою їх створення, як правило, вважається дата поставки товару (стаття 12, розділ 3a Закону про податок на прибуток підприємств). Подібна структура передбачена у статті 14, розділі 1 Закону про податок на доходи фізичних осіб, що робить обговорювану позицію актуальною також для підприємців, які є фізичними особами.
У справі II FSK 838/25 компанія отримала замовлення від особи, яка видавала себе за французьку компанію. Перед укладенням угоди вона перевірила контрагента в системі VIES, перевіривши його реєстраційні дані та профілі в соціальних мережах. Товар було доставлено, платіж не було здійснено, а фактичний контрагент заперечував укладення договору. Розслідування, проведене в Польщі, було припинено наказом від 13 березня 2023 року, а справу передано французькій владі для подальшого розслідування.
Компанія запитала, чи була вона зобов'язана, здійснюючи належну перевірку, визнавати дохід у розмірі ціни рахунку-фактури, виставленого суб'єкту господарювання, дані якого були використані, та чи могла вона включити вартість втрачених товарів до своїх витрат, що відраховуються з оподатковуваного доходу. У своєму тлумаченні від 7 червня 2024 року, № 0114-KDIP2-2.4010.227.2021.23.S/KW, директор Національного управління податкової інформації (KIS) встановив, що несплачена дебіторська заборгованість також є доходом. Регіональний адміністративний суд у Кракові відхилив скаргу своїм рішенням від 19 грудня 2024 року, I SA/Kr 653/24. Однак Верховний адміністративний суд скасував як це рішення, так і тлумачення в повному обсязі.
Верховний адміністративний суд визнав вирішальним той факт, що продавець не мав жодної установи, від якої він міг би ефективно вимагати оплати: фактичний підрядник заперечував укладення договору, а особа винних залишалася невідомою. Оскільки немає дійсної вимоги про оплату, немає належної суми у значенні статті 12, розділу 3 Закону про податок на прибуток підприємств.
Важливо врахувати цивільно-правові аспекти цієї ситуації. Якщо договір не був дійсно укладений або продавець фактично ухилився від наслідків заяви про наміри, зробленої під впливом шахрайства (стаття 86 § 1 Цивільного кодексу), належна сума не виникає. Ухилення відбувається шляхом письмової заяви, поданої іншій стороні (стаття 88 § 1 Цивільного кодексу), а у разі помилки право втрачає чинність через рік після її виявлення (стаття 88 § 2 Цивільного кодексу). На практиці важко ідентифікувати адресата заяви, коли особа винного невідома, що говорить про те, що заява повинна бути принаймні адресована на контактні дані, використані шахраєм, та задокументована.
Судова практика ще не сформована. Рішення II FSK 838/25 суперечило позиції суду першої інстанції. Межу рішення слід оцінювати обережно, особливо в ситуаціях, коли продавець знає особу покупця та може пред'явити йому позов.
Витрати: втрати оборотних активів
Відсутність доходу та відсутність вихідного ПДВ не вичерпують наслідків події, оскільки продавець поніс витрати на придбання або виробництво втрачених товарів. Цю вартість, як правило, можна включити до витрат на отримання доходів як втрату оборотного капіталу
У практиці податкових органів відрахування таких збитків як витрат є прийнятним, але за суворих умов. По-перше, платник податків повинен продемонструвати, що він став жертвою шахрайства, а не власної недбалості, що вимагає доказів попередньої перевірки контрагента, такої як перевірка системи VIES, перевірка реєстраційних записів та ведення листування перед доставкою. По-друге, втрата товарів не може бути результатом порушення основних процедур внутрішньої безпеки або відсутності нагляду.
Найбільший ризик стосується часу визнання збитків, що влада пояснює остаточністю цього визнання. Одного лише повідомлення про злочин недостатньо. Безпечне визнання витрат вимагає остаточного рішення правоохоронних органів, зокрема остаточного рішення про припинення провадження через невстановлення винних, яке офіційно підтверджує неможливість повернення майна або його еквівалента.
Факти справи I FSK 1458/23 ілюструють це. Розслідування було припинено, і районний суд залишив рішення в силі після розгляду апеляції компанії. Ситуація інша у справі II FSK 838/25, де після припинення розслідування в Польщі провадження продовжують французькі органи влади. У такій ситуації орган влади може поставити під сумнів остаточність збитків до завершення іноземного провадження, що слід враховувати під час вибору періоду врегулювання.
Практичні висновки
У цих рішеннях тягар спору перекладається з фізичного випуску товарів на питання належної обачності продавця та реальності шахрайства. Платник податків повинен буде продемонструвати, що він діяв добросовісно, перевірив підрядника та не міг розпізнати шахрайство до випуску товарів. Документація для підтвердження, ділове листування, товаросупровідні документи та вимоги до оплати, адресовані фактичній особі, повинні бути забезпечені негайно після виявлення шахрайства.
З боку ПДВ, платник податків, який повідомив про операцію як про постачання, повинен розглянути можливість виправлення розрахунку (стаття 81 § 1 Податкового кодексу). З боку податку на прибуток підприємств або податку на доходи фізичних осіб, вкрай важливо задокументувати відсутність суб'єкта, відповідального за сплату, та обачно подати декларацію про уникнення наслідків декларації про наміри у строк, визначений у статті 88 § 2 Цивільного кодексу. Однак момент визнання збитків витратами має бути пов'язаний з остаточним завершенням кримінального провадження.
Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
Закон чинний станом на 19 жовтня 2026 року.
Автор/редактор серії:
