Законодавство про податок на прибуток передбачає різні методи амортизації основних засобів та нематеріальних активів. Основним методом є прямолінійний метод. Використовуючи цей метод, платник податків здійснює списання амортизації в однаковій сумі кожного розрахункового періоду. За прямолінійного методу платник податків має право визначати норму амортизації за умови, що вона не може перевищувати максимальну ставку, визначену законом. Незалежно від того, чи збільшується, чи зменшується ставка в наступних періодах, сума амортизації залишається незмінною.
Вищі норми амортизації збільшують витрати, що відраховуються з оподатковуваного доходу, а отже, зменшують податок, що підлягає сплаті. Однак їх використання скорочує термін амортизації. Нижчі ставки вигідні при отриманні збитків, оскільки вони дозволяють нараховувати амортизацію протягом тривалішого періоду та збільшувати ставку після покриття збитків. Однак, чи можливо коригувати раніше застосовані норми амортизації? Це питання було предметом суперечок з податковими органами. Вони стверджували, що платники податків можуть зменшувати норми амортизації лінійним методом, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому основні засоби були внесені на облік, або з першого місяця наступного податкового року. Під словом «наступний» слід розуміти кожен наступний податковий рік після поточного податкового року. Ця позиція також була викладена в індивідуальному податковому рішенні від 8 грудня 2017 року № 0114-KDIP2-2.4010.222.2017.1.SO, де розглядалося питання про можливість зменшення норм амортизації шляхом коригування за роки, за які податкове зобов'язання не закінчилося. Заявник не погодився з тлумаченням органу та оскаржив це рішення до адміністративного суду.
Воєводський адміністративний суд у Варшаві визнав позицію податкового органу неправильною. Він інтерпретував положення щодо можливості зниження норм амортизації, тобто статтю 16i, розділ 5 Закону про податок на прибуток підприємств, як лінгвістично доречне. Він зазначив, що це положення визначає дату початку застосування змінених норм амортизації. Однак, це положення не стосується часу «технічної» зміни ставки — коли зниження ставки може бути внесено до податкових записів — або того, чи ця зміна може застосовуватися лише до майбутніх періодів. Тому суд дійшов висновку, що можливо зменшити норму амортизації за попередні роки, враховуючи строк позовної давності щодо податкових зобов'язань.
Тлумачний орган подав касаційну скаргу на вищезазначене рішення. Однак, Верховний адміністративний суд поділився думкою Воєводського адміністративного суду у Варшаві та відхилив касаційну скаргу. Він дійшов висновку, що через неточне формулювання положення, його формулювання слід вважати таким, що дозволяє платникам податку на прибуток змінювати ставки амортизації як для майбутніх, так і для минулих податкових декларацій. Однак, відповідно до статті 81 § 1 Податкового закону, платники податків можуть виправити попереднє самостійне нарахування податку. Право на виправлення декларації обмежене строком давності щодо податкового зобов'язання.
Можливість зниження норм амортизації за минулі періоди є вигідним рішенням для підприємств, які зазнають довгострокових збитків. Це дозволяє розподілити амортизацію з плином часу. У разі довгострокових збитків основний засіб може бути амортизований до того, як платник податків отримає дохід. Це завадить платнику податків реалізувати переваги амортизації. Коригування ставки шляхом її зниження допомагає запобігти цій ситуації.
Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
