Багато підприємців, які обрали одноразовий податок на прибуток підприємств (так званий естонський податок на прибуток підприємств), шукають законні способи компенсувати партнерам їхню фактичну роботу для компанії. Запровадження періодичних негрошових виплат, що регулюються Кодексом про комерційні компанії, здавалося ідеальним. Однак рішення директора Національної податкової інформаційної служби показують, що це рішення є простим шляхом до оподаткування цих платежів як прихованого прибутку.
Що таке періодичні негрошові виплати?
Згідно з положеннями, якщо акціонер зобов'язаний надавати товариству періодичні негрошові вигоди, угода про партнерство повинна чітко визначати вид та обсяг таких вигод. Крім того, винагорода акціонера за такі вигоди має бути виплачена, навіть якщо фінансова звітність товариства не показує жодного прибутку.
Багато платників податків вважали, що оскільки ця винагорода не залежить від фінансових результатів і визначається відповідно до ринкових умов, вона не має нічого спільного з розподілом прибутку. Однак податкові органи мають зовсім іншу думку з цього питання.
Пастка «інших джерел» у ПДФО
Щоб зрозуміти, чому періодичні вигоди оподатковуються як прихований прибуток, необхідно розглянути законодавчі визначення та винятки.
Паушальна виплата оподатковується, серед іншого, доходами, що відповідають сумі прихованих прибутків. Законодавець передбачив винятки: до прихованих прибутків не належать, серед іншого, винагороди для цілей, перелічених у статті 12, частині 1, та статті 13, пунктах 7, 8 та 9 Закону про податок на доходи фізичних осіб, за умови, що вони не перевищують лімітів, визначених у Законі. Винагорода за періодичні негрошові вигоди є доходом для партнерів, класифікованим як «інші джерела» (стаття 10, частина 1, пункт 9 Закону про податок на доходи фізичних осіб). Як наслідок, ця винагорода не виключається з переліку прихованих прибутків і має оподатковуватися в повному обсязі паушальною виплатою з доходу партнерства.
Ринкова орієнтація не є захисним щитом
Компанії часто захищаються, стверджуючи, що винагорода, що виплачується за періодичні негрошові виплати, встановлена на ринковому рівні, тобто на рівні, на який погодилися б непов'язані суб'єкти господарювання. Чому цей аргумент не спрацьовує, коли його стикають податкові органи?
Основна причина полягає в тому, що у випадку періодичних негрошових виплат аргументи, засновані на ринковій вартості, не мають значення для Національної податкової інформації. Партнери самі вирішують, чи було покладено на конкретного партнера обов'язок виконувати ці виплати, створюючи таким чином механізм для збереження контролю над винагородою. Це, у свою чергу, означає, що партнер самостійно приймає рішення, що суттєво впливає на діяльність самого партнерства.
Короткий зміст
Якщо ваша компанія використовує естонський податок на прибуток підприємств (ПДК) і водночас виплачує собі або іншим партнерам винагороду відповідно до статті 176 Кодексу про комерційні компанії (або аналогічних положень для генеральних партнерів, які керують справами компанії), ви повинні знати про значний податковий ризик. Податкові органи можуть вимагати від компанії сплати податку
Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
Закон чинний станом на 1 березня 2026 року.
Автор/редактор серії:
