Як ви можете легко зрозуміти з назви статті, сьогодні ми обговоримо те, що, на мою думку, є найважливішою темою з точки зору працівника, а саме оплату праці.

У визначенні трудових відносин зазначено, що, вступаючи у трудові відносини, працівник зобов'язується виконувати певний вид роботи для роботодавця та під його керівництвом у місці та час, визначених роботодавцем, а роботодавець зобов'язується наймати працівника за винагороду. З вищезазначеного зрозуміло, що винагорода є фундаментальним та постійним елементом трудових відносин.

Чи можна відмовитися від винагороди?

Як я вже зазначав вище, винагорода є постійним елементом трудових відносин, і хоча очевидно, що, пропонуючи неоплачувану роботу, роботодавець по суті пропонує волонтерство, виникає питання, чи може працівник добровільно відмовитися від своєї винагороди. У цьому випадку положення Трудового кодексу чітко зазначають, що це неможливо – «Працівник не може відмовитися від права на винагороду або передати це право іншій особі» (стаття 84 Трудового кодексу). Можливість відмови працівника від усієї або частини своєї винагороди може призвести до ситуації, коли роботодавець, користуючись своїм становищем, може спонукати працівника до цього. Тому, щоб обмежити можливість таких зловживань, законодавець чітко визначив це в Кодексі. Варто також звернути увагу на рішення Верховного Суду (I PZ 14/22) : «Принцип статті 84 Трудового кодексу означає, що заборона відмови від права на винагороду та передачі її іншій особі поширюється як на всю винагороду, так і на її частину. До винагороди також належать ювілейна премія та допомога за невикористану відпустку». Отже, немає можливості відмовитися від додаткової винагороди. Ще одним важливим елементом неможливості відмови від винагороди є недійсність зобов'язання працівника не вимагати виплати винагороди від роботодавця в майбутньому. Це питання також було розглянуто Верховним Судом у своєму рішенні від 16 березня 2022 року (II PSK 312/21): «Оскільки відмова працівника від права на винагороду за працю є недійсною, зобов'язання працівника не вимагати виплати винагороди від роботодавця в майбутньому також є недійсним. Такий тип pactum de non petendo являв би собою обхід абсолютної заборони на відмову від права на винагороду (стаття 58 § 1 Цивільного кодексу у поєднанні зі статтями 300 та 84 Трудового кодексу). Pactum de non petendo , хоча загалом допустимий та дієвий з огляду на свободу договору, у ситуації, коли законодавець в інтересах кредитора встановлює заборону на відмову від суб'єктивного права, його слід кваліфікувати як обхід закону і з цієї причини недійсний».

Чи можна виплатити винагороду в іншій формі?

Ви можете уявити ситуацію, коли власник ресторану виплачує працівнику заробітну плату, надаючи йому повний обід, або власник магазину одягу виплачує працівнику заробітну плату певною кількістю джинсів. Чи можлива така ситуація? Звичайно, на жаль, можлива. Але чи допустимо це? Звичайно, ні. Роботодавець зобов'язаний платити готівкою. Часткова виплата заробітної плати в іншій формі, ніж готівка, допустима лише у випадку, якщо це дозволено трудовим законодавством або колективним договором. Тому навіть часткова оплата джинсами є неприйнятною!

Аби ж це був перший!

Це поширене прислів'я, звичайно, бере свій початок у Трудовому кодексі та усталеній практиці. Заробітна плата виплачується принаймні раз на місяць, у фіксовану, заздалегідь визначену дату. Відтермінування виплати заробітної плати після закінчення термінів, зазначених у нормативних актах, завжди є менш вигідним для працівників. Тому пункт трудового договору, який надає роботодавцю право відтермінувати дату виплати, є недійсним і автоматично замінюється Трудовим кодексом. Заробітна плата виплачується із запізненням, тобто після того, як працівник відпрацював, одразу після визначення повної суми, але не пізніше перших 10 днів наступного календарного місяця. Багато роботодавців виплачують заробітну плату в кінці місяця, але також можливо, і це цілком законно, виплатити заробітну плату до 10-го числа. Що робити, якщо узгоджений день виплати виплати припадає на державне свято? Роботодавець зобов'язаний виплатити заробітну плату попереднього дня.

Як?

До внесення змін до 2019 року нормою було виплачувати заробітну плату безпосередньо працівнику, якщо працівник письмово не погодився на іншу виплату. Законодавці цілком справедливо вирішили змінити це положення таким чином, щоб заробітна плата, як правило, виплачувалася безпосередньо на призначений працівником платіжний рахунок. Виплати безпосередньо працівнику здійснюються за письмовим запитом.

Тема оплати праці є дуже широкою. Однак її основні елементи чітко визначені в Трудовому кодексі, щоб запобігти будь-яким потенційним зловживанням. Роботодавці абсолютно зобов'язані виплачувати винагороду у визначеній формі та у визначені терміни. Більш детально про інші аспекти оплати праці буде розказано в наступній статті.

Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.

Правовий статус станом на 10 листопада 2023 року.

|