Рішення Суду ЄС від 15 жовтня 2026 року у справі C-70/25, Туковєцька, чітко розмежовує зобов'язання щодо негайного повернення коштів від подальшого визначення того, хто зрештою несе збитки. Банк не може утримувати відшкодування лише тому, що він звинувачує клієнта у грубій недбалості.
Справа стосувалася клієнтки польського банку, яка стала жертвою фішингової афери. Шахрай, видаючи себе за людину, зацікавлену в придбанні товару, розміщеного на онлайн-платформі, надіслав їй фальшиве посилання. Клієнтка ввела свої банківські реквізити на фальшивому веб-сайті, після чого з її рахунку було перераховано приблизно 700 євро. Банк відмовився повертати гроші, вважаючи, що клієнтка грубо недбало не забезпечила безпеку своїх даних.
Суд чітко відповів на запитання польського суду. Підозра у грубій недбалості з боку клієнта сама по собі не дозволяє банку відмовити у негайному поверненні коштів за несанкціоновану транзакцію.
Принцип, що випливає з правил платіжних послуг, полягає в тому, що сума несанкціонованої транзакції має бути повернута негайно, не пізніше кінця наступного робочого дня після підтвердження транзакції або отримання звіту. Це обумовлено негайним повідомленням клієнта банку.
Суд ЄС визначив один виняток із зобов'язання негайно повернути кошти. Якщо банк має достатні підстави підозрювати, що клієнт вчинив шахрайство, і письмово повідомляє про ці підстави компетентний національний орган, він може відмовити у поверненні коштів. Простого твердження про те, що клієнт не виявив належної обачності або діяв з грубою недбалістю, недостатньо для застосування цього винятку.
Повернення зараз, відповідальність потім
Рішення Суду ЄС не означає, що клієнт завжди зрештою збереже собі повернуті кошти. Суд розрізнив два питання: обов'язок банку негайно повернути кошти та остаточне врегулювання збитків.
Після повернення коштів банк може вимагати компенсації від клієнта, якщо він зможе довести, що клієнт навмисно або через грубу недбалість порушив свої зобов'язання, зокрема зобов'язання захищати персоналізовані дані автентифікації. Однак тягар доведення грубої недбалості лежить на постачальнику платіжних послуг.
На практиці це означає, що банк не повинен обумовлювати своє зобов'язання щодо відшкодування завершенням внутрішньої процедури розгляду скарг або власною оцінкою поведінки клієнта. Натомість він може пізніше розслідувати обставини інциденту та, якщо умови будуть виконані, вимагати відшкодування за понесені збитки.
Рішення вимагає перегляду банківських процедур обробки повідомлень про несанкціоновані транзакції. Зокрема, варто перевірити, чи процедури:
- забезпечити відшкодування у встановлений законом термін, без автоматичного призупинення через звинувачення у грубій недбалості;
- розрізняти повідомлення про підозру у шахрайстві з боку клієнта та підозру у тому, що клієнт діяв з грубою недбалістю;
- передбачити письмове повідомлення компетентного органу, якщо банк бажає скористатися винятком на основі обґрунтованої підозри щодо шахрайства з боку клієнта;
- дозволяють вам збирати та зберігати докази, необхідні для подальшого доведення порушення клієнтом обов'язків;
- чітко інформуйте персонал з обробки скарг, безпеки та запобігання шахрайству про окремі етапи: відшкодування та визначення остаточної відповідальності.
Шаблони відповідей на скарги також важливі. Відмова в негайному поверненні коштів виключно на підставі твердження, що клієнт «розкрив дані» або «не виявив належної обачності», може не відповідати стандарту, встановленому Судом ЄС. Однак кожен випадок має оцінюватися з урахуванням типу транзакції, способу авторизації, звіту клієнта та наявних доказів.
Клієнт, який помітив транзакцію, яку він не замовляв, повинен негайно повідомити банк та зберегти підтвердження повідомлення. Також варто зберегти повідомлення, посилання, скріншоти, історію дзвінків та листування з банком. Якщо банк відмовляє у відшкодуванні коштів виключно на підставі грубої недбалості, рішення у справі C‑70/25 може бути суттєвим аргументом у скарзі або судовому спорі.
Однак це не означає автоматично, що кожна транзакція, повідомлена як несанкціонована, має бути відшкодована в кожній ситуації. Ключовими факторами є класифікація транзакції, час подання повідомлення та чи застосовується законодавчий виняток, пов’язаний з обґрунтованою підозрою у шахрайстві з боку клієнта.
Рішення у справі Туковецької підкреслює практичну важливість принципу своєчасного повернення коштів. Банк не може розглядати звинувачення у грубій недбалості як підставу для утримання відшкодування. Він повинен спочатку виконати своє зобов'язання щодо повернення коштів, а потім — якщо має підстави та може їх продемонструвати — вимагати компенсації від клієнта.
Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією
15 жовтня 2026 року
Автор / Редактор серії:
