У розділі «Відповідність №13» ми обговорили для вас питання, пов’язані з дивідендами. У сьогоднішній публікації ми продовжимо тему зняття готівки з компанії та зосередимося на можливості зняття додаткових коштів з активів акціонерного товариства у вигляді авансу на очікувані дивіденди.
Проміжний дивіденд – це інструмент, який дозволяє здійснювати виплати акціонерам протягом фінансового року без необхідності затвердження фінансової звітності за фінансовий рік, за який здійснюється виплата. Кодекс про комерційні товариства дозволяє стягнення такого авансового платежу та детально регулює процедуру, пов’язану з його виплатою. Для того, щоб виплата проміжних дивідендів була допустимою, необхідно виконати такі умови.
1. Законодавче дозвіл.
Виплата проміжних дивідендів може бути здійснена лише у випадку, якщо статут акціонерного товариства передбачає таку можливість. Варто наголосити, що з точки зору юрисдикції єдиним органом, уповноваженим статутом виплачувати проміжні дивіденди, є правління. Таким чином, виплата проміжних дивідендів, в принципі, є автономним рішенням правління, але оскільки вона виходить за межі звичайного управління, вона вимагає прийняття відповідного рішення.
2. Підприємство повинно мати достатньо коштів для виплати авансу.
Нормативні акти, що регулюють виплату проміжних дивідендів, вказують на перспективи компанії щодо отримання прибутку. Законодавці використовують термін «проміжна виплата дивідендів», який безпосередньо вказує на прогнозований правлінням фінансовий результат. Якщо фінансове становище компанії є невизначеним або прогнози чітко вказують на збиток у поточному фінансовому році, проміжні виплати дивідендів не повинні здійснюватися. Перспективи прибутку корелюють з наявністю у компанії достатніх коштів для виплати дивідендів, тому взяття кредиту для виплати проміжних дивідендів вважається неприйнятним.
3. Згода наглядової ради.
Ця умова потребує подальшого уточнення через виключні повноваження правління виплачувати авансові платежі на очікувані дивіденди, як зазначено у першому пункті. Хоча правління є органом, який приймає рішення щодо авансових платежів, їх фактична виплата також вимагає згоди наглядової ради товариства . На думку законодавця, цей механізм забезпечує додатковий захист від нецільового управління правлінням та поспішного розподілу коштів товариства. Тому, хоча виплата авансу дивідендів, в принципі, є автономним рішенням правління, ініціювання цієї процедури без дозволу, що міститься у статуті, є неможливим. Неотримання згоди наглядової ради наражає членів правління на організаційну відповідальність та може призвести до того, що акціонери будуть змушені повернути авансовий платіж як неправомірну вигоду. Подібно до згоди правління на виплату авансу дивідендів, згода наглядової ради вимагає резолюції.
4. Затвердження фінансової звітності за попередній рік, яка показує прибуток.
Авансовий платіж на заплановані дивіденди можливий, якщо фінансовий звіт, затверджений відповідним рішенням річних загальних зборів, показує прибуток. Законодавець також вводить додаткове положення до цієї умови: авансовий платіж на дивіденди не може перевищувати половини прибутку, отриманого з кінця попереднього фінансового року, як зазначено у перевіреному фінансовому звіті, збільшеного на будь-які резерви, створені з прибутку, які правління може використовувати для виплати авансів, та зменшеного на непокриті збитки та власні акції. Вважається, що авансовий платіж не може бути здійснений з додаткового капіталу, навіть тієї частини, яка була створена з прибутку.
5. Оголошення правлінням про заплановану виплату дивідендів.
Правління повинно оголосити про заплановану виплату проміжних дивідендів щонайменше за чотири тижні до початку розподілу. Оголошення публікується в Судово-економічному моніторі (Monitor Sądowy i Gospodarczy) та на веб-сайті компанії, а також в іншому місці, призначеному для оголошень компанії. Оголошення містить, серед іншого, інформацію про дату складання фінансової звітності, суму до виплати та остаточну дату визначення бенефіціарів.
Особи, які мають право на авансовий платіж, умови оплати.
Як і у випадку з виплатою дивідендів, акціонери, які мають право на акції компанії станом на дату, визначену правлінням, мають право на отримання авансового внеску. Дата, до якої визначається коло осіб, які мають право на отримання авансового внеску, повинна бути протягом семи днів з дати початку виплати. Авансові внески, як правило, сплачуються пропорційно кількості акцій, що належать компанії, хоча статут може передбачати спеціальні привілеї щодо розміру авансового внеску.
Без дивідендів.
Правило полягає в тому, що авансовий платіж зменшує суму дивідендів, на які він був виплачений. Виникає питання: що станеться, якщо авансовий платіж перевищить суму дивідендів або дивіденди взагалі не виплачені? У такому випадку немає підстав вважати авансовий платіж незаконним, а можливість вимагати повернення коштів, зібраних акціонером, є спірною. Деякі юристи стверджують, що в цій ситуації компанія не може вимагати повернення авансового платіжу від акціонерів, а зібрана сума зараховується на прибуток наступного фінансового року. Здається, що наразі переважає протилежна думка. Мета вигоди, яка полягає у стягненні авансового платіжу на очікувані дивіденди, не досягнута. Якщо прибуток не виплачено або сплачена сума менша за суму авансового платіжу, компанія може вимагати від акціонерів повернення авансового платіжу або різниці між авансом та сумою виплачених дивідендів.
Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
Правовий статус станом на 21 червня 2022 року.
автори;
