У своєму рішенні від 26 лютого 2025 року (посилання I PSK 126/24) Верховний Суд знову підтвердив позицію про те, що суд з трудових спорів не має компетенції оцінювати раціональність рішень роботодавця щодо організаційних змін, таких як ліквідація робочої посади або скорочення штату.
Про що йшла мова у справі?
Справа стосувалася розірвання трудового договору працівника на невизначений термін. Роботодавець посилався на скорочення посади через структурні зміни в компанії. Працівник оскаржив звільнення, стверджуючи, що рішення роботодавця було економічно необґрунтованим, а реорганізація була лише фіктивною.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд відхилив касаційну скаргу працівника, наголосивши, що: «Питання про те, чи потрібно роботодавцю вносити організаційні зміни, включаючи ліквідацію робочої посади, належить до управлінської автономії роботодавця та не підлягає розгляду судом з трудових спорів». Верховний Суд також нагадав, що суд з трудових спорів не є органом, призначеним для перевірки раціональності економічних чи організаційних рішень, прийнятих роботодавцем. Судовий розгляд стосується лише того, чи: причина звільнення була реальною та конкретною, не була фіктивною чи дискримінаційною, та чи не порушувала вона положення про спеціальний захист зайнятості.
Значення судового рішення
Рішення підтверджує, що автономія роботодавця в управлінні компанією, включаючи рішення про скорочення робочих місць, підлягає обмеженому судовому перегляду. Трудовий суд не оцінює, чи була реорганізація «справедливою» чи «прибутковою», а лише те, чи була причина звільнення конкретною, справжньою та законною.
Для роботодавців це означає посилення їхньої позиції у кадрових рішеннях, за умови, що вони приймаються формально правильно. Для працівників це підтверджує, що сама лише незгода з рішенням роботодавця щодо організаційних змін не є підставою для ефективного оскарження звільнення.
Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
Закон чинний станом на 28 серпня 2025 року.
Автор / Редактор серії:
