Відповідальність за ПДВ третіх осіб поширюватиметься на послуги
Законом від 4 вересня 2026 року про внесення змін до Закону про податок на додану вартість та Закону про принципи обліку та ідентифікації платників податків та платників (Збірник законів від 2026 року, позиція 1270) законодавець реструктуризував інститут солідарної відповідальності покупця, врегульований статтею 105a Закону про ПДВ. Зміна, внесена статтею 1 пунктом 22 поправки, набирає чинності з 1 січня 2027 року (стаття 9 поправки).
Досі цей інструмент асоціювався з торгівлею чутливими товарами, такими як паливо, сталеливарні вироби та електроніка. Починаючи з наступного року, він також охоплюватиме послуги, що купуються майже кожним бізнесом: ІТ, бухгалтерський облік, консалтинг, реклама та працевлаштування. На практиці це означає, що податковий ризик підрядників більше не є проблемою, обмеженою галузями, особливо вразливими до шахрайства з ПДВ.
Нова тематична сфера
Згідно з новою редакцією статті 105a, розділу 1 Закону про ПДВ, платник податків несе солідарну відповідальність разом з підрядником за податкову заборгованість підрядника, частково в розмірі податку, що належить до операції. Ця відповідальність застосовується до придбання товарів, перелічених у Додатку 15, або послуг, перелічених у новому Додатку 16. Умовою є те, що на момент здійснення операції покупець знав або мав достатні підстави вважати, що податок не буде сплачено повністю або частково.
Додаток 16 охоплює дванадцять груп послуг. Він включає послуги, пов'язані з програмним забезпеченням (PKWiU 62.01 та 62.02.2), хостинг (63.11.12), бухгалтерські та бухгалтерські послуги (69.20.2), а також бізнес- та управлінське консультування (70.22). Список також включає архітектурне та будівельне консультування (71.11.24), дослідження та розробки (72), рекламу (73.1), дослідження ринку (73.2) та інші професійні послуги (74.90). Він завершується послугами з працевлаштування (78) та адміністративними послугами офісу (82).
Коли покупець «мав би припустити»
Нова стаття 105a, розділ 2 Закону про ПДВ передбачає, що покупець мав достатні підстави вважати, що обставини операції або умови, за яких вона була укладена, відрізняються від тих, що зазвичай зустрічаються в торгівлі товарами або наданні послуг. Законодавець наводить приклад ситуації, коли ціна була, без економічного обґрунтування, нижчою за ринкову вартість. Перелік є відкритим, що підтверджується фразою «зокрема».
Перетворення цієї концепції на послуги створює значні труднощі. Ринкову вартість тонни сталі або літра палива відносно легко визначити. Це відрізняється від впровадження ІТ-системи, рекламної кампанії чи консалтингової послуги, де ціна залежить від обсягу робіт, досвіду команди та ризику проекту. Відсутність об'єктивного орієнтира збільшує дискреційні повноваження податкових органів. Тому покупець повинен мати можливість продемонструвати, чому узгоджена ціна та умови співпраці були економічно обґрунтованими.
Винятки: шахрайство, розділений платіж та пороги
Поправка також змінює перелік винятків. Відповідальність не виникає, якщо заборгованість постачальника не була пов'язана з його участю у шахрайських податкових деклараціях з метою отримання фінансової вигоди. Це положення, як видається, обмежує цей інститут заборгованістю шахрайського характеру, а не тією, що виникла внаслідок звичайних труднощів з оплатою з боку підрядника. Однак, закон не уточнює, хто і як повинен довести цю обставину.
Відповідальність також виключається за придбання товарів або послуг, оплачених за допомогою механізму розділеного платежу. Це особливо важливо для послуг, перелічених у Додатку 16. Розділений платіж для них не є обов'язковим. Тому добровільне використання цього механізму є найпростішим способом уникнути ризику.
Крім того, поправка виключає відповідальність за придбання послуг, підтверджених рахунком-фактурою, із загальною сумою до сплати менше 15 000 злотих (брутто). Це виключення не застосовується, якщо загальна вартість цих послуг, придбаних у одного постачальника послуг у певному місяці, перевищує 50 000 злотих без урахування податків. Це положення узгоджує валовий поріг для одного рахунку-фактури з місячним нетто-порогом, що вимагає ретельного моніторингу. Також залишається незрозумілим, чи стосується «ці послуги» всіх послуг з Додатку 16, чи лише послуг однієї категорії.
Коли і як готувати
Відповідно до статті 3 поправки, нова редакція статті 105a застосовується до послуг, за які податкове зобов'язання виникло з дати набрання чинності Законом, тобто з 1 січня 2027 року. Отже, вирішальним фактором є момент виникнення податкового зобов'язання, визначений відповідно до статті 19a Закону про ПДВ, а не дата укладення договору або платежу.
До кінця року підприємствам слід визначити послуги, придбані у підрядників, що належать до груп PKWiU, перелічених у Додатку 16. Доцільно піддати цих постачальників процедурі перевірки, включаючи статус платника ПДВ та внесення до білого списку. Також варто задокументувати ринкове ціноутворення та розглянути можливість добровільного використання механізму розділеної оплати. У довгострокових відносинах з одним постачальником послуг слід контролювати щомісячний поріг у розмірі 50 000 злотих нетто. Це слід доповнити договірними пунктами, що містять декларацію підрядника про дотримання податкового законодавства та надають покупцеві право регресу.
Поправка суттєво перекладає тягар забезпечення надходжень від ПДВ на покупців послуг. Її практичне застосування залежатиме від того, як податкові органи тлумачитимуть вимогу «законної підстави» для послуг, для яких немає чіткого ринкового орієнтира.
Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
Закон чинний станом на 23 жовтня 2026 року.
Автор/редактор серії:
