Одна зі змін, запроваджених «Польською угодою», – це заборона на амортизацію житлової нерухомості. Ця заборона діє з 2023 року. Платники податків, які розпочали амортизацію до 2022 року, сподівалися, що суди визнають цю заборону порушенням принципу захисту набутих прав, що дозволить повну амортизацію майна. Конституційний Трибунал ще не виніс рішення, яке б однозначно стверджувало, що норми, що забороняють амортизацію, є неконституційними. Рішення адміністративних судів також розходяться з цього питання. У деяких рішеннях можна прочитати, що ця заборона суперечить Конституції (рішення Регіонального адміністративного суду в Лодзі від 27 червня 2023 року, номер за справою I SA/Łd 258/23), в інших – що вона відповідає Конституції (рішення Верховного адміністративного суду від 13 липня 2023 року, номер за справою II FSK 119/23), третя група рішень – це рішення, в яких суд відмовляється оцінювати конституційність положень, вважаючи, що це є виключною компетенцією Конституційного Трибуналу (рішення Регіонального адміністративного суду в Кракові від 16 вересня 2022 року, номер за справою I SA/Kr 488/22).
Повне товариство, яке придбало квартиру в середині 2021 року та визначило її як свою зареєстровану адресу, мало сумніви щодо застосування заборони на амортизацію. Тому воно подало заяву на отримання податкового рішення. Воно висловило свою позицію, що має право продовжувати амортизувати квартиру. Воно стверджувало, що метою заборони на амортизацію житлової нерухомості було мінімізувати пасивний дохід від орендованих квартир. Оскільки квартира заявника не призначена для здачі в оренду, згідно з цілеспрямованим тлумаченням, зазначена заборона не застосовуватиметься.
Директор Національної податкової інформаційної служби не погодився з цією позицією. У своєму тлумаченні (0112-KDWL.4011.64.2023.1.WS) він вказав, що формулювання статті 22c пункту 2 Закону про податок на доходи фізичних осіб чітко вказує на те, що житлова нерухомість не підлягає амортизації.
Це тлумачення було оскаржено. Після розгляду апеляції Регіональний адміністративний суд у Вроцлаві 9 травня 2024 року виніс рішення, яким скасував оскаржене тлумачення. Погоджуючись з компанією, суд зазначив, що заборона на амортизацію житлової нерухомості поширюється лише на платників податків, які отримують дохід від договорів оренди, суборенди, лізингу, суборенди та інших подібних угод. Регіональний адміністративний суд також заявив, що якби заборона на амортизацію застосовувалася до житлової нерухомості в кожному випадку, стаття 22j, пункт 3, параграф 2 Закону про податок на доходи фізичних осіб, яка фактично регулює термін амортизації житлових будівель, була б нікчемним положенням. Таким чином, лінгвістичне тлумачення, наведене тлумачним органом, призводить до абсурдного результату.
Суд погодився з компанією, що метою законодавця було обмеження податкових пільг для орендодавців. Обґрунтування проекту закону про внесення змін вказує на те, що можливість включення амортизаційних відрахувань з орендованих квартир, особливо тих, що знаходяться на вторинному ринку, до податково-відрахованих витрат означає, що дохід, отриманий з цього джерела, згідно з чинним законодавством, дуже часто фактично не оподатковується. Амортизаційні відрахування з цих компонентів зменшують оподатковуваний дохід до такого рівня, що податок на прибуток не сплачується.
Зрештою, суд зазначив, що, вирішивши придбати основний засіб у вигляді квартири, платники податків здійснювали довгострокові інвестиції. На момент придбання платники податків мали право очікувати, що вони зможуть амортизувати майно за його первісною вартістю, принаймні протягом періодів, що застосовуються на момент його введення в експлуатацію, за умови, що воно було повноцінним та придатним для використання. Таким чином, скасування цього права порушує принцип захисту набутих прав. У той час як суб'єкти господарювання, які здають квартири в оренду, можуть компенсувати відсутність амортизації за рахунок доходів від оренди, суб'єкти господарювання, які використовували майно для власних цілей, зазнають збитків в результаті зміни нормативних актів, які вони не могли передбачити.
Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
Закон чинний станом на 13 жовтня 2025 року.
Автор/редактор серії:
