Зміна Закону про місцеві податки та збори, яка набула чинності 1 січня 2025 року, мала на меті усунути сумніви щодо тлумачення класифікації об'єктів. Вона принесла численні зміни та нові невизначеності. Цікавим прикладом є нещодавнє індивідуальне тлумачення, видане мером Познані. Спір стосувався податкового статусу новозбудованого високого складу (ВС).
Дві організації спільно подали запит на тлумачення: пивоварна компанія, що виступає в ролі орендаря, та фінансова установа, що виступає в ролі орендодавця. Пивоварна компанія побудувала фундамент на власній земельній ділянці, на якому фінансова організація зводить складську споруду згідно з договором оренди, укладеним на фіксований термін у шістдесят місяців. Ця споруда буде з'єднана з фундаментом за допомогою анкерних коробок та болтів. Після закінчення терміну оренди, якщо компанія не обере варіант купівлі, вона може бути демонтована та вивезена фінансовою організацією. Згідно з припущеннями, на складі зберігатиметься лише готова продукція у вигляді пива в банках, пляшках та кегах. У зв'язку з цією інвестицією підприємці порушили два ключових питання: чи слід оподатковувати цю споруду як будівлю чи споруду, і хто повинен сплачувати податок на майно з неї.
Щодо податкової класифікації СВЗ, заявники стверджували, що це будівля, яка підлягає оподаткуванню на основі її корисної площі. Вони стверджували, що пиво, запечатане в банки та пляшки, є готовим продуктом, а не рідким матеріалом. Крім того, у будівельному проекті чітко не було зазначено параметр місткості, використовуючи лише поняття кубічного об'єму. Однак податковий орган визнав цю позицію неправильною. Мер Познані зазначив, що пиво, як напій, відповідає всім словниковим характеристикам рідкої речовини. Той факт, що ця рідина міститься в окремих упаковках, є лише логістично-технічним методом зберігання, який не впливає на фізичні властивості самої речовини. Тому було зроблено висновок, що об'єкт фактично зберігатиме матеріал у рідкій формі. Посилаючись на технічні параметри, орган влади зазначив, що, згідно зі словником польської мови, поняття кубічного об'єму еквівалентне поняттю місткості. Враховуючи, що місткість визначає економічний потенціал цього складу, орган влади вважав її основним параметром, що визначає його цільове використання. Отже, СВЗ відповідає так званим негативним умовам для будівель і, згідно з новими правилами, є спорудою. Це також означає, що всі установки, що забезпечують його роботу, будуть оподатковуватися як споруда.
Друга частина тлумачення стосувалася визначення суб'єкта, відповідального за податок. Принцип цивільного права полягає в тому, що все, що постійно прикріплене до землі, поділяє її правовий статус і стає власністю власника землі. У цьому відношенні податковий орган погодився з аргументами заявників, вважаючи їхню позицію правильною. Орган зазначив, що склад високого зберігання у цьому випадку був побудований виключно для тимчасового використання, що чітко зазначено в договорі оренди, укладеному на заздалегідь визначений термін, та підтвердженій технічній можливості демонтажу складу без пошкодження фундаментів. Через це зазначена споруда не стає складовою земельної власності пивоварні згідно з цивільним правом, а являє собою окреме майно. Отже, обов'язок сплачувати податок на майно за цю конкретну споруду покладається на її фактичного власника, яким є установа, що фінансує інвестиції.
Таке тлумачення чітко ілюструє напрямок, у якому положення застосовуються на практиці після внесення змін. Податкові органи зосереджуються на технічних та фізичних аспектах об'єкта, часто ігноруючи його економічну чи інтуїтивну природу. Як наслідок, склад, який з точки зору підприємця є «звичайною будівлею», може розглядатися як спеціалізована споруда.
На практиці це означає, що на етапі планування інвестицій необхідний набагато ретельніший аналіз. Такі параметри, як обсяг, цільове використання об'єкта та навіть фізичний стан товарів, що зберігаються, можуть визначати ставку податку. З огляду на зростання ставок та дедалі обмежувальніше тлумачення правил, неправильна класифікація може дорого коштувати.
Цей випадок також демонструє, що межа між будівлею та спорудою не лише розмивається, а й фактично зміщується в бік рішень, менш вигідних для платників податків. Тому варто аналізувати кожну інвестицію у складське господарство не лише крізь призму будівельного чи господарського права, але й – і, можливо, понад усе – податкового права.
Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
Закон чинний станом на 30 березня 2026 року.
Автор/редактор серії:
