Триває робота над внесенням змін до законодавства про спадщину. Хоча законопроект наразі перебуває на стадії розгляду, аналіз запропонованих змін вже дає уявлення про те, чого очікувати від майбутньої поправки. Законопроект від 15 грудня 2021 року пропонує зміни до Цивільного кодексу та деяких інших законів.
I. Нова підстава для визнання спадкоємця негідним.
Найважливішою із запропонованих змін, безсумнівно, є проект поправки до статті 928 § 1 Цивільного кодексу, який передбачає додавання нового пункту 4 після пункту 3, згідно з яким: Стаття 928 § 1 пункт 4 – «Спадкоємець може бути визнаний судом негідним, якщо:
4) наполегливо не виконував своїх зобов'язань щодо утримання спадкодавця або наполегливо уникав піклування про спадкодавця.
Наразі Цивільний кодекс (у обговорюваній статті 928) передбачає лише три умови для визнання судом спадкоємця негідним спадщини – стаття 928 § 1. «Спадкоємець може бути визнаний судом негідним, якщо:
- він навмисно вчинив тяжкий злочин проти спадкодавця;
- обманом або погрозами він схилив заповідача скласти або скасувати заповіт або таким самим чином перешкодив йому вчинити одну з цих дій;
- навмисно приховував або знищував заповіт заповідача, підробляв або змінював його заповіт або свідомо користувався заповітом, підробленим або зміненим іншою особою.
Іншими словами, запропонована поправка до розглянутого положення вводить абсолютно нову передумову, згідно з якою особи, які ухилилися від обов'язку сплачувати аліменти, а також ті, хто не піклувався про спадкодавця, можуть бути виключені зі спадщини.
В обґрунтуванні законопроекту його автори пояснюють необхідність цієї зміни «міркуваннями справедливості». Вони також уточнюють, що «Правова система повинна реагувати на етично неналежну поведінку осіб, які можуть отримати вигоду від спадщини». Таким чином, автори законопроекту хочуть уникнути ситуації, коли після того, як певні особи набули спадщини, цей факт створює відчуття несправедливості, нечесності чи аморальності серед родини спадкодавця.
Однак запропонована поправка до правил досі викликала значний скептицизм серед експертів. Експерти зазначають, перш за все, що запропонований новий пункт 4 у статті 928 § 1 є неточним. Бувають випадки, коли родичі заповідача постійно проживають за кордоном і тому не можуть доглядати за заповідачем або навіть підтримувати щоденний контакт через технологічні бар'єри, що часто означає, що літні люди можуть зв'язуватися зі своїми близькими лише особисто або телефоном.
У такій ситуації, у багатьох випадках, під час провадження у справі про спадщину інші учасники, безсумнівно, висуватимуть твердження про негідність особи спадкування. У такому випадку як суд, так і адвокати учасників зіткнуться із завданням проведення доказового провадження, щоб представити учасника як такого, хто не піклувався про спадкодавця. Це стосуватиметься не лише факту надання юридичної допомоги, а насамперед фактичної допомоги. Слід визнати, що за обставин конкретної справи буде важко довести, що така недбалість мала місце і що вона відповідає гіпотезі розглянутої правової норми. Через свою неоднозначність ця нова передумова може призвести до труднощів у тлумаченні положення та, як наслідок, затягнути провадження у справі про спадщину.
II. Звуження кола спадкоємців
Згідно з чинним законодавством, право на спадкування можуть мати, серед інших, двоюрідні племінники та двоюрідні бабусі. Згідно з обґрунтуванням законопроекту, Міністерство юстиції вважає, що ці правила слід змінити, оскільки зазвичай це люди, які знали померлого лише побіжно або взагалі не знали.
Згідно з текстом законопроекту, до статті 934 Цивільного кодексу будуть внесені такі зміни:
«а) § 2 викласти в такій редакції: «Якщо хтось із дідусів і бабусь спадкодавця не дожив до відкриття спадщини, частка спадщини, яка мала б дістатися йому, дістається його дітям у рівних частинах.»,
b) після § 2 доповнюється § 21 такого змісту: «Якщо дитина будь-кого з бабусі й дідуся спадкодавця не дожила до відкриття спадщини, частка майна, яка мала б належати їй, переходить до її дітей. Вони успадковують у рівних частках.»,
c) § 3 викласти в такій редакції: «Якщо дід, який не дожив до відкриття спадщини, та їхні діти не мають дітей, частка майна, яка дісталася б йому, розподіляється між рештою діда та бабусі порівну»
Як зазначають автори законопроекту, «Зміна статті 934 § 2 та 3 Цивільного кодексу виключить далеких родичів з кола осіб, які мають право на спадщину, зв'язок з якими часто є незначним або відсутнім, водночас залишаючи спадкодавцю свободу скласти заповіт та висловити свою волю, якщо вона відрізняється від припущення, зробленого законодавцем. Обмеження кола спадкоємців за законом не може розглядатися лише як інструмент для впорядкування поточних проваджень або зменшення кількості справ, що передаються до суду. Звуження кола спадкоємців у спосіб, передбачений зміненою статтею 934 Цивільного кодексу, є навмисним з причин, наведених вище. Однак це звуження призведе до впорядкування поточних проваджень та зменшення кількості справ, що передаються до суду».
На думку авторів законопроекту, ця зміна безсумнівно скоротить тривалість проваджень щодо визначення набуття спадщини, оскільки немає потреби шукати родичів померлого спадкодавця.
III. Зупинення граничного терміну для подання заяви про прийняття або відмову від спадщини
Стаття 1015 Цивільного кодексу також отримає нову редакцію, відповідно до проекту статті 1015 Цивільного кодексу, після додавання § 1, § 11 та 12, у такій редакції:
«§ 11 Для дотримання строку, зазначеного в § 1, достатньо подати до суду заяву про отримання заяви про прийняття або відмову від спадщини до його закінчення».
«§ 12 Якщо для подання заяви про прийняття або відмову від спадщини потрібен дозвіл суду, перебіг строку подання заяви зупиняється на час судового провадження у цій справі»
Відповідно до статті 1015 Цивільного кодексу, заява про прийняття спадщини або відмову від неї може бути подана протягом шести місяців з дня, коли спадкоємець дізнався про її призначення. Неподання такої заяви або її подання після встановленого терміну рівнозначно прийняттю спадщини з правом опису майна. У випадку неповнолітніх, починаючи з дня, коли їм було фактично повідомлено про їхнє призначення до спадщини, їхні законні представники можуть звернутися до суду з клопотанням про дозвіл на подання заяви про пряме прийняття спадщини або відмову від неї. Дійсність заяви, поданої від їхнього імені, залежить від отримання такого дозволу.
Як зазначають автори законопроекту, для вирішення спору щодо впливу порушення провадження щодо дозволу на вчинення дії, що виходить за межі звичайного управління майном дитини або особи, яка перебуває під опікою, на перебіг строку подання заяви про прийняття або відмову від спадщини, у поданому законопроекті вирішено запровадити чітке регулювання з цього приводу. Пропонується, що якщо подання заяви про прийняття або відмову від спадщини вимагає дозволу суду з питань опіки, перебіг строку подання заяви має бути зупинений на час провадження. Це рішення має застосовуватися як до неповнолітньої особи, так і до особи, яка перебуває під опікою. Після того, як обставини, що виправдовують зупинення, зникнуть, перебіг строку продовжуватиметься з моменту його виникнення. Це означає, що строк, зазначений у статті 1015 § 1 Цивільного кодексу, буде продовжено на строк дії перешкоди, якою, безсумнівно, є необхідність отримання дозволу суду з питань опіки на прийняття або відмову від спадщини від імені неповнолітньої особи або особи, яка перебуває під опікою.
IV. Підсумок
Підсумовуючи, слід пам’ятати, що найближчим часом, ймовірно, протягом кількох місяців, положення спадкового права будуть змінені, що додасть абсолютно нову підставу для непридатності до спадкування, тобто постійне невиконання зобов’язання щодо утримання спадкодавця та, що є ще більш суперечливим та викликає сумніви щодо тлумачення, постійне ухилення від піклування про спадкодавця.
Крім того, коло спадкоємців за законом буде звужено, з якого будуть виключені далекі родичі спадкодавця.
Остання суттєва зміна — це зупинення граничного терміну подання заяви про прийняття або відмову від спадщини, що на практиці застосовується насамперед тоді, коли необхідно подати заяву від імені неповнолітньої дитини.
