Працівник може захистити себе від незаконного розірвання трудового договору, подавши апеляцію до відповідного суду з трудових спорів. Вибір позову залежить від розсуду працівника; він може подати клопотання до суду про визнання звільнення недійсним або ж про поновлення на роботі та отримання компенсації.
На практиці найпоширенішою вимогою, яку обирають працівники, є компенсація.
Сума компенсації
Можливість отримання компенсації залежить від середньої заробітної плати працівника за три місяці до дати повідомлення про звільнення. Яка максимальна заробітна плата, на яку може розраховувати працівник? Суд може присудити компенсацію у розмірі до трьох місячних зарплат працівника, при цьому мінімальна сума становить двотижневу зарплату.
Варто наголосити, що у разі незаконного звільнення працівник отримує свою заробітну плату брутто. Компенсація не оподатковується, і з неї не стягуються внески до фонду соціального страхування.
Кінцевий термін подання апеляції
Стандартний термін подання апеляції становить 21 день з дати вручення листа про розірвання трудового договору. Загальновизнаним правилом є відлік періоду з дати, коли працівник мав можливість ознайомитися з повідомленням, тобто із заявою роботодавця про намір захищати свої права. Слід наголосити, що якщо після закінчення цих термінів працівник подає позов щодо встановлення, закінчення або припинення трудових відносин, або виправлення трудових відносин, або звільнення від дисциплінарного стягнення, позов має бути відхилений.
Згідно з практикою Верховного Суду, принцип трудового права полягає в тому, що законність (обґрунтованість) розірвання роботодавцем трудового договору може бути оскаржена лише шляхом подання відповідного позову (про визнання недійсним, про поновлення на роботі або про компенсацію), поданого у встановлений строк. Якщо працівник не подасть такий позов, розірвання трудового договору слід вважати законним (рішення Верховного Суду від 25 лютого 2009 року, II PK 164/08, Legalis № 242726). Це означає, що без доведення незаконності (обґрунтованості) розірвання трудового договору шляхом подання зазначених позовів, передбачених Трудовим кодексом, у встановлений строк, працівник не може в жодному іншому провадженні довести незаконність дій роботодавця як підставу для вимог про компенсацію згідно з Цивільним кодексом (для пред'явлення так званих додаткових вимог згідно з Цивільним кодексом необхідно вичерпати процедуру оскарження заяви роботодавця про наміри згідно з трудовим законодавством).
Роль суду у трудових справах
Позов про компенсацію працівникам – це складний процес, який вимагає ретельного вивчення всіх фактів та обставин, пов’язаних із позовом. Суд повинен визначити, чи дійсно працівник має право на компенсацію, і якщо так, то її розмір.
З цією метою Суд досліджує обставини розірвання договору, насамперед, чи було розірвання відбулося відповідно до закону, а також причини та обставини розірвання. Для вивчення цих обставин Суд аналізує докази, надані обома сторонами у формі документів, свідчень свідків та заяв сторін.
З огляду на вищезазначене, очевидно, що процедура (значною мірою) компенсації є складним процесом, у якому необхідно вивчити низку обставин, перш ніж буде прийнято рішення про вступ у суперечку з колишнім роботодавцем.
Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
Правовий статус станом на 21 червня 2024 року.
автор/редактор серії:
