Одна з ключових вимог, що випливають із Закону від 1 березня 2018 року про боротьбу з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму (далі – Закон про боротьбу з відмиванням грошей), полягає в тому, щоб усі зобов’язані установи мали та застосовували внутрішню процедуру боротьби з відмиванням грошей.
Якщо ми визначимо, що наша господарська діяльність відповідає будь-якій із умов, перелічених у статті 2 Закону про боротьбу з відмиванням коштів, і тому ми є зобов'язаною установою, виникає питання: з чого почати підготовку внутрішньої процедури?
Інформацію про елементи, з яких повинна складатися процедура, що відповідає вимогам Закону про боротьбу з відмиванням коштів, можна знайти у статті 50, розділі 2 відповідного Закону. Згідно з цим положенням:
Внутрішня процедура зобов'язаної установи визначає, враховуючи характер, вид та обсяг здійснюваної підприємницької діяльності, правила поведінки, що застосовуються в зобов'язаній установі, та включає, зокрема, визначення:
- діяльність або дії, що вживаються для зменшення ризику відмивання грошей та фінансування тероризму, а також для належного управління виявленим ризиком відмивання грошей або фінансування тероризму;
- принципи визнання та оцінки ризику відмивання грошей та фінансування тероризму, пов’язаного з певними діловими відносинами або випадковою операцією, включаючи принципи перевірки та оновлення попередньо проведеної оцінки ризику відмивання грошей та фінансування тероризму;
- заходи, вжиті для належного управління виявленими ризиками відмивання грошей або фінансування тероризму, пов’язаними з певними діловими відносинами або епізодичною транзакцією;
- принципи застосування заходів фінансової безпеки;
- правила зберігання документів та інформації;
- правила виконання обов'язків, включаючи надання інформації про операції та повідомлень Генеральному інспектору;
- принципи поширення знань про законодавство щодо боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму серед працівників зобов'язаних установ;
- правила повідомлення працівниками про фактичні або потенційні порушення правил боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму;
- принципи внутрішнього контролю або нагляду за дотриманням діяльності зобов'язаної установи положень про протидію відмиванню грошей та фінансуванню тероризму та правил поведінки, визначених у внутрішній процедурі;
- правила обліку розбіжностей між інформацією, зібраною в Центральному реєстрі бенефіціарних власників, та інформацією про бенефіціарних власників клієнта, встановленою у зв'язку із застосуванням Закону;
- принципи документування труднощів, виявлених у зв'язку з перевіркою особи бенефіціарного власника, та дій, вжитих у зв'язку з ідентифікацією фізичної особи, яка обіймає вищу керівну посаду, як бенефіціарного власника.
Таким чином, на практиці внутрішня процедура – це не що інше, як документ, що відповідає вищезгаданим вимогам Закону про боротьбу з відмиванням коштів. Перед впровадженням або, якщо він оновлюється, цей документ підлягає затвердженню вищим керівництвом відповідної відповідальної установи.
Що слід пам'ятати під час підготовки внутрішньої процедури AML?
Перш за все, пам’ятайте, що внутрішня процедура боротьби з відмиванням коштів (AML) повинна бути адаптована до конкретного типу зобов’язаної установи, враховуючи характер та масштаб її діяльності. Використання готових шаблонів, доступних в Інтернеті, або форм, отриманих від друзів, навіть якщо вони працюють у схожій галузі, не є найкращим рішенням. Варто також наголосити, що процедура повинна фактично застосовуватися до бізнесу, який ми ведемо, а не просто готуватися та «відкладатися». Суть не в тому, щоб готувати великі документи, які ніхто не прочитає. Однозначно краще запровадити стислу процедуру, яка має реальне практичне застосування. Слід зазначити, що зобов’язані установи наражають себе на санкції за невпровадження процедур AML . Тому сама наявність документації без її впровадження не звільняє суб’єкт господарювання від потенційної відповідальності.
Вищезазначене підтверджується і водночас є попередженням у випадку підприємця, який займається обміном валют, на якого 2 квітня 2019 року Президент Національного банку Польщі наклав адміністративне фінансове стягнення згідно з Рішенням 9/2019 за:
«Неврахування характеру, виду та обсягу підприємницької діяльності, що здійснюється, у правилах процедури, що застосовуються в зобов’язаній установі, зазначених у «внутрішньому порядку зобов’язаної установи», – що є невиконанням зобов’язання, зазначеного у ст. 50 п. 2 Закону».
Підсумовуючи, важливо не лише підготувати документацію, а й пам’ятати, що вона має бути адаптована до бізнесу, який ми ведемо, та реально використовуватися на практиці.
Це сповіщення надано лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
автор:
