Під час виконавчого провадження часто трапляється, що боржнику не вистачає коштів для продовження справи, що зрештою призводить до її закриття. Це не є гарною новиною для кредитора, тим більше, що його вимога, підтверджена остаточним рішенням суду з дотриманням вимоги про виконання, є цілком законною. Таким чином, ми маємо справу з ситуацією, коли державний пристав повертає виконавчий документ, але вимога залишається незадоволеною, і може здаватися, що ці кошти ніколи не будуть стягнуті.
Однак припинення провадження не обов'язково означає списання боргу та не обов'язково остаточне завершення справи. Кредитор має право повторно подати клопотання про порушення виконавчого провадження, вказавши обсяг стягнення, оскільки державний пристав діє виключно на підставі та в межах поданого клопотання та виконавчого документа. Це підлягає чинному строку позовної давності, який у випадку остаточних судових рішень спливає через шість років з дати набрання рішенням законної сили – проте слід зазначити, що строк позовної давності настає в останній день календарного року, в якому спливає строк позовної давності. Ситуація інша для відсотків, оскільки цей період зазвичай становить три роки.
У яких ситуаціях поновлення провадження може бути виправданим? Перш за все, коли ситуація боржника змінилася, наприклад, він влаштувався на роботу, успадкував активи або його фінансове становище покращилося іншим чином. Однак кредитор не завжди має доступ до такої інформації; часто боржник йому невідомий. Тому єдиним варіантом може бути поновлення провадження, в якому судовий пристав визначає активи боржника на основі інформації, відомої з інших проваджень, або на основі загальнодоступних джерел інформації чи реєстрів, доступних в електронному вигляді, або шляхом запиту до боржника про надання переліку активів. Якщо вищезазначені процедури не дозволяють виявити активи, достатні для задоволення заявленої вимоги, кредитор може звернутися до судового пристава з проханням розшукати активи боржника (наприклад, за зареєстрованим офісом або місцем проживання боржника).
Поновлення виконавчого провадження вимагає від кредитора понести витрати у вигляді авансу за витрати, пов'язані із заявою. Пошук активів боржника також стягується з плати. У певних випадках існує ймовірність покращення становища боржника, що може призвести до арешту та подальшого часткового або повного врегулювання позову, включаючи відшкодування понесених витрат. Важливо, що подання клопотання про порушення виконавчого провадження перериває перебіг строку позовної давності, а новий строк не починається і відраховується лише з моменту набрання чинності рішенням про припинення провадження. Варто розглянути цей вид дій, особливо враховуючи, що вартість авансу може бути відносно низькою порівняно із сумою, присудженою виконавчим листом, а порушення провадження може запропонувати низку переваг.
