За порушення пункту про неконкуренцію працівник несе відповідальність згідно з положеннями про фінансову відповідальність, викладеними в Трудовому кодексі. Не допускається встановлення договірної неустойки за порушення працівником пункту про неконкуренцію під час трудових відносин.
Відсутність можливості встановлення договірної неустойки
Відповідальність працівника за порушення пункту про неконкуренцію під час трудових відносин регулюється статтею 101[1] § 2 Трудового кодексу. Відповідно до цього положення, роботодавець, якому завдано шкоди внаслідок порушення працівником пункту про неконкуренцію, передбаченого договором, може вимагати від працівника компенсації на умовах, визначених у положеннях про фінансову відповідальність працівників.
Положення трудового законодавства не передбачають можливості застосування договірної неустойки у цьому випадку. Оскільки відповідальність працівника за порушення пункту про неконкуренцію вичерпно врегульована у Трудовому кодексі, також не можна вдатися до інституту договірної неустойки, передбаченого Цивільним кодексом (стаття 483 Цивільного кодексу у поєднанні зі статтею 300 Трудового кодексу). Положення Цивільного кодексу відповідно застосовуються лише до питань, не врегульованих трудовим законодавством.
Вищезазначену позицію підтвердив Верховний Суд, який визнав, що пункт про запровадження договірної неустойки за порушення пункту про неконкуренцію під час трудових відносин суперечить трудовому законодавству (рішення Верховного Суду від 2 жовтня 2002 року, I PKN 549/01).
Відповідальність працівника
У разі порушення пункту про неконкуренцію роботодавець може вимагати компенсації через суд. Розмір цієї відповідальності залежить від вини працівника:
- Ненавмисна вина: відповідальність працівника обмежується трьома місячними заробітними платами.
- Умисна вина: працівник несе відповідальність за повну суму заподіяної шкоди.
Участь працівника в конкурентній діяльності також може бути підставою для розірвання трудового договору, навіть якщо сторони не уклали угоду про неконкуренцію. У такому випадку відповідальність ґрунтується на порушенні основного обов'язку працівника дбати про добробут робочого місця, захищати його майно та зберігати конфіденційність інформації, розголошення якої може завдати шкоди роботодавцю, тобто стаття 100 § 2 пункт 4) Трудового кодексу (Постанова Верховного Суду від 9 квітня 2024 року, I PSK 108/23).
Короткий зміст
Згідно з чинним законодавством, немає підстав для накладення договірних штрафів на працівників, які порушують положення про неконкуренцію під час виконання своїх трудових відносин. Будь-які договірні положення, що передбачають такі штрафи, є недійсними, а роботодавці можуть пред'являти претензії лише відповідно до принципів фінансової відповідальності працівників.
Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
Закон чинний станом на 10 квітня 2026 року.
Автор / Редактор серії:
