Довіра між роботодавцем і працівником є ключовим елементом ефективної співпраці. Хоча трудове законодавство прямо не розглядає обов'язок довіри, її відсутність може призвести до численних труднощів на практиці – як організаційних, так і комунікаційних. Роботодавець може бути змушений постійно контролювати виконання обов'язків, а працівник може підозрювати роботодавця у злому намірі. Така ситуація негативно впливає на робочу атмосферу та ефективність усієї організації.
Трудовий договір може бути розірваний шляхом повідомлення з ініціативи як роботодавця, так і працівника. У разі звільнення роботодавцем необхідно вказати причину звільнення. Ця причина має бути реальною, конкретною та зрозумілою для працівника – інакше вона може бути визнана фіктивною, що відкриває шлях до судового оскарження.
Верховний Суд визнає, що втрата довіри може бути виправданою причиною для звільнення, але її не можна формулювати у загальному вигляді. Роботодавець повинен вказати конкретні фактичні обставини, що призвели до втрати довіри. Посилання на суб'єктивні почуття недостатньо – раціональні та об'єктивні підстави, які може оцінити суд, є важливими.
Якщо роботодавець не надасть конкретних причин втрати довіри у повідомленні про звільнення, працівник має право оскаржити обґрунтованість такого звільнення. Тому важливо пам’ятати, що втрата довіри не є абсолютною підставою і не звільняє працівника від обов’язку надавати точне обґрунтування.
Крім того, відсутність довіри не може бути підставою для дисциплінарного звільнення, тобто без попередження, оскільки вона не входить до числа підстав, що виправдовують негайне звільнення. Втрата довіри може бути наслідком неправомірної поведінки, яка не завжди є серйозним порушенням основних обов’язків працівника.
Судова практика Верховного Суду підтверджує допустимість використання втрати довіри як підстави для звільнення. Наприклад:
– рішення Верховного Суду від 20 жовтня 1998 року (I PKN 387/98) – працівник несе відповідальність за збитки, завдані внаслідок недбалості, наприклад, через відсутність нагляду за довіреним майном.
– рішення Верховного Суду від 14 липня 1999 року (I PKN 148/99) – головний бухгалтер вчинив грубе фінансове правопорушення, яке, враховуючи його посаду, виправдовувало втрату довіри.
– Рішення Верховного Суду від 12 липня 2001 року (I PKN 539/00) – відсутність співпраці з керівництвом та негативне ставлення до організаційних змін призвели до підриву гарантії належного виконання обов’язків.
Підсумовуючи, втрата довіри може бути поважною причиною для розірвання трудового договору, за умови належного та ретельного обґрунтування. Роботодавці повинні забезпечити ретельне складання повідомлення про звільнення з урахуванням конкретних та перевірених обставин.
Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
Закон чинний станом на 24 липня 2025 року.
Автор:
Редактор серії:
