У сьогоднішній публікації ми обговоримо останню з підстав для звільнення члена правління від особистої відповідальності за зобов'язаннями товариства: відсутність збитків, незважаючи на те, що член правління не подав заяву про банкрутство. Під збитками, зазначеними у статті 299 Кодексу про господарські товариства, слід розуміти втрату активів кредитором через несвоєчасне подання членом правління заяви про банкрутство, яка б дозволила кредитору задовольнити свої вимоги, принаймні частково, у процедурі банкрутства. І навпаки, кредитор не підлягатиме відшкодуванню збитків згідно зі статтею 299 Кодексу про господарські товариства, якщо неподання заяви про банкрутство не зменшило шансів кредитора на задоволення вимог з активів товариства, тобто, наприклад, активи товариства не змінилися, а активи товариства не зменшилися.
Член правління також може використати аргумент, що кредитор не зазнав жодної шкоди через те, що своєчасно подана заява про банкрутство була б відхилена через нестачу майна (недостатність коштів для покриття витрат на провадження у справі про банкрутство).
Можливо, що, незважаючи на подання заяви про банкрутство та її задоволення судом, у процедурі банкрутства буде задоволено лише переважний кредитор (наприклад, кредитор, забезпечений іпотекою на нерухомість). У такому випадку, незважаючи на оголошення банкрутства, «звичайний» кредитор не буде задоволений. Така ситуація звільняє члена правління від особистої відповідальності за зобов'язаннями компанії.
Член правління повинен пам'ятати, що на нього покладається тягар доказування підстав для звільнення від відповідальності за зобов'язаннями товариства. Під час цивільного позову член правління повинен надати факти, що підтверджують відсутність шкоди для кредитора, незважаючи на неподання заяви про банкрутство. Варто наголосити, що підстава, що випливає зі статті 299 Кодексу про господарські товариства, встановлює відповідальність за збитки, і це презумпція шкоди. Отже, член правління повинен спростувати презумпцію шкоди, завданої кредитору внаслідок неподання заяви про банкрутство, надавши всі докази.
Нарешті, варто навести рішення Верховного Суду від 4 липня 2013 року, I CSK 646/12, Legalis, яке окреслює сутність відповідальності, що виникає внаслідок заподіяння кредитору шкоди через необґрунтоване та незаконне неподання заяви про банкрутство. «Член правління товариства з обмеженою відповідальністю несе відповідальність згідно зі статтею 299 Кодексу про комерційні товариства за свої власні дії, тобто за незаконне та винне неподання заяви про банкрутство. Таким чином, ця відповідальність виникає, коли неподання заяви про банкрутство завдає шкоди кредитору, оскільки кредитор взагалі не отримує жодної компенсації або отримує лише меншу компенсацію, ніж вона була б у разі своєчасного подання заяви про банкрутство».
Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
Правовий статус станом на 14 вересня 2022 року.
автори:
