28 жовтня 2020 року Суд Європейського Союзу виніс рішення у справі C-321/19 щодо Директиви 1999/62, яка покладає обов'язок встановлювати плату за проїзд по трансєвропейській мережі доріг. При встановленні плати за проїзд враховуються витрати на інфраструктуру – витрати на утримання та розвиток мережі інфраструктури, а також витрати на будівництво та експлуатацію. У рішенні Суду ЄС зазначено, що витрати дорожньої поліції не можуть бути включені до розрахунку вищезгаданих зборів за проїзд, які стягувалися в Німеччині з порушенням законодавства ЄС. Відповідальність за дії поліції несе держава, яка діє при здійсненні публічної влади, а не як оператор дорожньої інфраструктури. Ці витрати не можуть вважатися експлуатаційними витратами. Тому транспортні компанії, які сплатили збори, можуть вимагати відшкодування. Вимагаючи відшкодування, правомочні суб'єкти можуть посилатися на відповідне рішення в національних судах, якщо держава неправильно або у неналежні терміни транспонувала законодавство. Дії слід вжити якомога швидше через строк позовної давності. З рішення випливає, що суди повинні застосовувати це положення також до тих правовідносин, що виникли до винесення відповідного рішення, якщо дотримано умов для порушення провадження у справі, пов'язаній із застосуванням такої норми.
Правова основа:
- рішення Суду ЄС від 28 жовтня 2020 року у справі C-321/19,
- Стаття 7(9) Директиви 1999/62/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 17 червня 1999 року про стягнення плати за користування певною інфраструктурою для важких вантажних транспортних засобів,
- Директива 2006/38/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 17 травня 2006 року.
