Під час пандемії COVID-19 Польський фонд розвитку (PFR) відіграв ключову роль у стабілізації польської економіки, надаючи фінансові субсидії підприємцям у рамках так званих «Фінансових щитів». Ці програми, розроблені для підтримки компаній, які постраждали від локдаунів, були одними з найбільших ініціатив допомоги в історії Польщі.
Однак, із закінченням періоду підтримки з'явилися випадки вимог щодо повернення субсидій, часто на основі підозр у зловживаннях, і значну роль у цьому відіграє Центральне антикорупційне бюро (ЦБА). У цій статті розглядається роль ЦБА у процесах стягнення боргів ПФР, з особливим акцентом на механізми субсидій, пов'язаних з COVID-19, правову основу для вимог щодо повернення коштів, а також практичні та правові виклики, пов'язані з цим процесом.
Польський фонд розвитку (PFR) запустив програми «Фінансові щити 1.0» та «2.0», метою яких була підтримка підприємців у збереженні фінансової ліквідності під час пандемії. Ці субсидії, що фінансуються з державних коштів, надавалися на основі програмних положень, які визначали критерії прийнятності, такі як зменшення економічного обороту, кількість працівників та відсутність заборгованості за податками та соціальним страхуванням. Принципи надання субсидій ґрунтувалися на конкретних положеннях, зокрема на положеннях, виданих відповідно до Закону від 2 березня 2020 року про конкретні рішення, пов’язані із запобіганням, протидією та боротьбою з COVID-19 (Вісник законів 2020 р., ст. 374).
Субсидії не підлягали поверненню за умови виконання певних умов, таких як підтримка ділової активності або рівня зайнятості протягом визначеного періоду. У разі порушення цих умов Польський фонд розвитку міг вимагати повного або часткового повернення субсидії, що відкривало шлях до процедури стягнення боргів.
Центральне антикорупційне бюро (ЦБА) також відіграло значну роль у формуванні процедур розподілу коштів та перевірки бенефіціарів – відповідно до наміру законодавця – до чиїх статутних обов'язків, серед іншого, входить протидія корупції та захист економічних інтересів держави. Цей підхід також знайшов своє відображення в контексті Фінансових щитів – де дії ЦБА мали охоплювати як запобігання, так і реагування на виявлені порушення. У рамках так званого «антикорупційного щита» ЦБА визначає компанії, які нібито становлять ризик корупції, економічних злочинів або відмивання грошей. Проблема, однак, залишається нечіткою: ці рекомендації є розпливчастими та часто не підкріплені конкретними доказами. З точки зору бізнесу, цей підхід може викликати серйозні сумніви щодо його законності, проте Фонд, схоже, бездумно покладається на ці оцінки, перекладаючи тягар доказування на бізнес, що суперечить принципам цивільного процесу.
Підприємства часто дізнаються про негативні рекомендації лише після отримання позову, що не дозволяє їм раніше вжити заходів щодо виправлення ситуації. Крім того, відсутність прозорості з боку Центрального банку та Польського фонду розвитку означає, що компанії не мають можливості відповісти на звинувачення, що порушує їхні права на захист. На практиці це створює наратив, у якому сама участь Центрального банку натякає на злочин, незважаючи на відсутність конкретних доказів, тоді як самі підприємства отримують лише заяву про підвищений ризик порушень. Така ситуація ставить підприємства в несприятливе світло, особливо в очах судів, які можуть видавати платіжні накази на основі недостатньої інформації. Тоді виникає необхідність подавати відповідне заперечення, лише для того, щоб згодом продемонструвати суду, що позов є необґрунтованим.
Масштаб проблеми, пов'язаної із запитами на повернення субсидій, спонукав Вищу аудиторську палату (NIK) розпочати аудит діяльності Польського фонду розвитку (PFR) та Центрального антикорупційного бюро (CBA). Цей аудит, ініційований у відповідь на скарги підприємств та звернення таких організацій, як Рада підприємництва, має на меті оцінити, чи були дії PFR законними, а рекомендації CBA обґрунтованими. Результати аудиту можуть пролити нове світло на це питання та потенційно призвести до зміни підходу PFR до перевірки бенефіціарів. У довгостроковій перспективі необхідні реформи для забезпечення більшої прозорості процесів перевірки та захисту прав підприємців. Вкрай важливо встановити чіткі правила для аудитів угод про субсидії після їх розірвання та забезпечити, щоб рекомендації CBA підтверджувалися конкретними доказами та підлягали судовому перегляду. Без цих змін довіра підприємців до державних установ може бути серйозно підірвана.
Для багатьох компаній вимоги щодо повернення субсидій створюють не лише фінансовий тягар, а й значний стрес та невизначеність. Важливо, що суди в деяких випадках виносять рішення на користь підприємств, посилаючись на відсутність достатніх доказів від Польського фонду розвитку (PFR) та незаконність «додаткових перевірок». Визначення того, чи діяв PFR у межах своїх повноважень і чи ґрунтуються його вимоги на угодах про субсидії, має вирішальне значення для будь-якого вирішення проблеми, і підтримка професійного адвоката може бути надзвичайно корисною в цьому відношенні.
Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
Закон чинний станом на 16 липня 2025 року.
Автор:
Редактор серії:
