З 12 вересня 2026 року виробники підключених продуктів та постачальники пов’язаних послуг будуть підпадати під нові зобов’язання та вимоги, яким повинні відповідати продукти та послуги, які вони надають (стаття 3(1) Закону про захист даних у поєднанні зі статтею 50 Закону про захист даних). Ця зміна збігається із закінченням одного з перехідних періодів, передбачених Регламентом (ЄС) 2023/2854 Європейського Парламенту та Ради від 13 грудня 2023 року, загальновідомим як Закон про дані. З цієї дати продукти, що надходять на ринок, повинні відповідати новим вимогам на етапі проектування.
Суть та цілі Закону про дані
Цей регламент гармонізує правила щодо справедливого доступу до даних та їх використання. Його основними цілями є зміцнення економіки ЄС, що базується на даних, сприяння конкурентному ринку даних, створення умов для інновацій та забезпечення якомога ширшого доступу до даних. Простими словами, головна мета Закону про дані полягає в тому, щоб гарантувати, що не лише виробник володіє даними та отримує від них вигоду, але й надає користувачам певні права на доступ, використання та обмін цими даними з третіми сторонами на їхній вибір.
Отже, виробник повинен надавати користувачам доступ до даних у структурованій, розбірливій, безпечній, машинозчитуваній формі та без невиправданої затримки. Право користувача отримувати дані від їх власника пов’язане з правом ділитися цими даними з третіми сторонами на власний вибір.
Закон про дані зосереджений переважно на неперсональних даних, тому там, де вони перетинаються з персональними даними, положення GDPR слід застосовувати паралельно. Тому слід бути особливо обережним, оскільки невиконання зобов'язань, що випливають з цих правових актів, призведе до подвійної відповідальності для таких суб'єктів господарювання. Слід також зазначити, що цей регламент застосовується до будь-якого суб'єкта господарювання, який працює на ринку ЄС, незалежно від його місцезнаходження.
На кого поширюється дія Закону про захист даних?
Цей регламент насамперед накладає зобов'язання на дві категорії суб'єктів господарювання. Перша – це виробники підключених продуктів. Підключений продукт – це виріб, який отримує, генерує або збирає доступні дані щодо свого використання чи середовища та здатний передавати ці дані через електронну комунікаційну послугу, фізичне з'єднання або доступ до пристрою, за умови, що його основною функцією не є зберігання, обробка або передача даних від імені сторони, відмінної від користувача. Друга категорія суб'єктів господарювання – це постачальники підключених послуг, тобто цифрових послуг, які підключені до продукту таким чином, що їхня відсутність перешкоджатиме виконанню продуктом принаймні однієї зі своїх функцій, або які підключаються до продукту пізніше для оновлення чи зміни його функцій (стаття 2, пункти 5 та 6 Закону про ділові відносини).
Цей регламент має бути особливо цікавим для виробників побутової електроніки та пристроїв для розумного дому, виробників автомобілів та автомобільних субпідрядників, виробників промислової та сільськогосподарської техніки, а також виробників медичних виробів та пристроїв для моніторингу здоров'я. Такі пристрої, як смартфони та комп'ютери, виключені зі сфери застосування регламенту. Тим не менш, Закон про дані впливає практично на всіх, оскільки переважна більшість із нас є користувачами таких продуктів або послуг.
Які дані підлягають обов'язковому розкриттю?
Згідно з регламентом, на запит користувача розкриттю підлягають переважно необроблені дані, тобто дані, що генеруються автоматично пристроями Інтернету речей, наприклад, дані, пов'язані з температурою, тиском або місцезнаходженням, отримані датчиками в таких пристроях. Це зобов'язання також частково поширюється на попередньо оброблені дані, якщо це необроблені дані, перетворені для розуміння користувачем, а також метадані (наприклад, одиниці вимірювання), необхідні для правильної інтерпретації даних. Однак, високооброблені, виведені або похідні дані не підпадають під це зобов'язання. Слід також зазначити, що зобов'язання щодо розкриття даних не вимагає передачі вихідного коду, алгоритмів або ноу-хау виробника.
Нове зобов'язання щодо дизайну (доступ за дизайном) після 12 вересня 2026 року
З цієї дати виробники та постачальники пов’язаних послуг, окрім існуючого зобов’язання надавати дані на запит, також підлягають зобов’язанню щодо проектування, відомому як доступ за проектуванням (стаття 3 DA). Усі продукти та послуги, що виходять на ринок після цієї дати, повинні відповідати новим вимогам. Це означає, що доступ до даних має бути забезпечений за замовчуванням на етапі проектування, щоб користувачеві не доводилося його запитувати чи вимагати. Продукти повинні бути розроблені таким чином, щоб користувач міг отримувати необхідні дані зі свого власного пристрою. Цього можна досягти різними способами, такими як доступ через інтерфейс пристрою, додаток або доступ із сервера. Якщо технічно неможливо, щоб продукт відповідав цим вимогам, виробник повинен забезпечити доступ до даних за тих самих умов якості та без невиправданої затримки.
Підсумовуючи
Закон про дані, безсумнівно, накладає нові зобов'язання на виробників та постачальників пов'язаних послуг, невиконання яких несе ризик санкцій. Закінчення перехідного періоду для вимоги щодо доступу за проектом — 12 вересня 2026 року — створює значний виклик для цих організацій, вимагаючи від них проведення необхідних аудитів, перегляду ланцюга поставок, вивчення контрактів із субпідрядниками та оновлення вимог до розкриття інформації та передпродажної документації.
Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
Закон чинний станом на 23 вересня 2026 року.
