У судовій практиці часто трапляється, що працівники, з якими було звільнено працівника, не погоджуються з рішенням роботодавця. У відповідь на звільнення вони подають позов до суду з трудових спорів, стверджуючи, серед іншого, що причина звільнення була нечіткою, неправдивою або повністю необґрунтованою.
Претензії працівників після розірвання трудового договору
Найчастіше працівники подають позови про компенсацію. Однак багато хто також прагне поновлення на роботі, особливо у разі розірвання безстрокового договору.
У попередніх статтях ми висвітлювали відносно нове положення, яке дозволяє працівнику подати клопотання про забезпечення позову шляхом поновлення його на роботі на час судового розгляду.
Можливість відхилення позову про поновлення на роботі
Варто відзначити цікаве рішення Верховного Суду від 25 березня 2025 року, номер справи: III PSKP 44/24, в якому зазначалося, що: «Вимоги про поновлення на роботі можуть за певних фактичних обставин суперечити соціально-економічній меті такого спеціального правового захисту. Загальні фактичні обставини, а зокрема оцінка причин розірвання договору та відсутність зв’язку з виконуваною профспілковою функцією, можуть призвести до допустимості відхилення позову про поновлення на роботі на підставі статті 8 Трудового кодексу у поєднанні зі статтею 477¹ Цивільного процесуального кодексу та присудження компенсації замість цього»
У зв'язку з цим рішенням, а також з уже усталеною практикою судів загальної юрисдикції, слід зазначити, що в судовій практиці досить часто – незважаючи на обґрунтованість позову – суд вирішує не поновлювати працівника на роботі, присуджуючи натомість компенсацію.
Правова основа для поновлення на посаді
Відповідно до статті 45 § 1 Трудового кодексу, суд може визнати повідомлення про звільнення недійсним, а якщо договір вже розірвано, суд може зобов'язати працівника поновити на роботі на попередніх умовах або виплатити йому компенсацію. Таким чином, після аналізу обставин справи, поновлення на роботі можливе лише на підставі остаточного рішення суду, яким завершується провадження.
Можливість забезпечення позову
Відповідно до статті 477² § 2 Цивільного процесуального кодексу, суд може, за клопотанням працівника, також зобов'язати роботодавця продовжувати працевлаштування цієї особи до остаточного завершення провадження.
Це означає, що суд зобов'яже роботодавця продовжувати працевлаштування працівника навіть до остаточного, юридично обов'язкового завершення справи. Навіть якщо наступне рішення виявиться несприятливим для працівника, працівник втрачає роботу лише з дати набрання рішенням законної сили.
Коли суд може відмовити у поновленні на роботі?
На практиці трапляються ситуації, коли, незважаючи на виконання формальних вимог, суд визнає, що через соціально-економічну мету захисного закону поновлення на роботі не є виправданим. Однак такі випадки є винятковими, і рішення суду завжди має ґрунтуватися на аналізі всіх обставин справи.
Суд може відмовити у поновленні на роботі, серед іншого, коли причина звільнення виникла внаслідок реального та серйозного конфлікту, подальша співпраця між сторонами була б надзвичайно ускладнена, між сторонами трудових відносин відбулася стійка втрата довіри, або вимога про поновлення на роботі суперечить принципам соціального співіснування (стаття 8 Трудового кодексу).
У таких випадках суд, навіть якщо він вважає звільнення необґрунтованим або неправомірним, може, відповідно до положень Трудового кодексу та Цивільного процесуального кодексу, відхилити клопотання про поновлення на роботі та натомість присудити компенсацію.
Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
Закон чинний станом на 12 вересня 2025 року.
Автор / Редактор серії:
