Розвиток цифрових технологій та інструментів на основі штучного інтелекту призвів до появи нових форм маніпуляції зображеннями та звуком. Одним із найяскравіших прикладів цього явища є технологія діпфейків, яка почала з'являтися в Інтернеті приблизно у 2017 році. Спочатку використовувалася переважно для розваг або експериментальних цілей, але швидко знайшла застосування в дезінформації та навіть злочинній діяльності.
Перше широко обговорюване використання цієї технології з'явилося у 2017 році, коли на Reddit було опубліковано підроблений порнографічний матеріал, що зображує акторку Галь Гадот, яка бере участь у сексуально відвертих сценах. Насправді ця маніпуляція полягала в цифровому накладенні її зображення на тіло іншої людини. Матеріал був створений анонімним користувачем під псевдонімом "deepfake". Цей псевдонім дав назву технології, яка тепер описує процес створення реалістичних, але неавтентичних аудіовізуальних матеріалів.
З часом подібні матеріали почали частіше з'являтися в Інтернеті. Автори використовували зображення політиків, знаменитостей та інших публічних осіб, поміщаючи їх у ситуації, яких насправді ніколи не було. Це явище швидко привернуло увагу як громадськості, так і науковців, які почали аналізувати його соціальні та правові наслідки.
У літературі діпфейки визначають як інформаційні технології, що використовують алгоритми штучного інтелекту для створення або модифікації зображень та відеозаписів з метою відображення подій, яких насправді не існує. На практиці це означає створення матеріалів, які реалістично зображують людей, що промовляють слова або виконують дії, яких вони насправді ніколи не виконували.
Ця технологія має застосування в багатьох сферах життя. Її можна використовувати в кіноіндустрії, рекламі, освіті та розвагах. Наприклад, вона дозволяє відтворювати померлих акторів у нових кіновиробництвах або реалістично реконструювати історичних постатей в освітніх матеріалах. Однак, цей самий механізм може бути використаний і таким чином, що порушує права інших.
З точки зору кримінального права, використання технології діпфейків може становити різні заборонені діяння. Одним із них є злочин видавання себе за іншу особу, як це визначено у статті 190a § 2 Кримінального кодексу. Це положення карає дії, пов'язані з використанням зображення або ідентифікаційної інформації іншої особи з метою заподіяння майнової або особистої шкоди.
Ця дія має формальний характер, тобто для її вчинення не потрібна фактична шкода. Достатньо простого використання зображення або персональних даних таким чином, що створюється враження, що дана особа є автором конкретного твердження чи дії. Правова доктрина та судова практика також наголошують, що це правопорушення може бути вчинене лише з прямим умислом.
Ще однією категорією заборонених дій, які можуть бути скоєні за допомогою технології діпфейків, є злочини проти честі. Зокрема, це включає наклеп, як визначено у статті 212 Кримінального кодексу, та образу, як визначено у статті 216 Кримінального кодексу. Наклеп передбачає звинувачення особи в поведінці або характеристиках, які можуть призвести до втрати суспільної довіри або принизити її репутацію в громадській думці. У випадку технології діпфейків наклеп може мати форму маніпульованого відеозапису або зображення, що зображує особу в компрометуючій ситуації.
З іншого боку, образа передбачає прояв зневаги до іншої особи через образливу поведінку чи заяви. Як зазначав Верховний Суд у своїй практиці, оцінка того, чи є певна поведінка образою, повинна проводитися з урахуванням панівних соціальних норм.
Технологія діпфейків також може використовуватися в контексті правопорушення, зазначеного у статті 191a Кримінального кодексу, яка стосується запису або поширення зображення оголеної особи або особи, яка займається сексуальними діями, без її згоди. Це положення, перш за все, захищає недоторканність приватного життя та інтимність особи, і його метою є забезпечення того, щоб кожна особа мала можливість вирішувати, чи може і в якій мірі поширюватися її інтимне зображення.
Варто також наголосити, що технологія діпфейків може бути використана для скоєння інших злочинів, зокрема переслідування (стаття 190a Кримінального кодексу), шахрайства (стаття 286 Кримінального кодексу) та примусу (стаття 191 § 1 Кримінального кодексу). Динамічний розвиток інструментів на основі штучного інтелекту означає, що каталог потенційних загроз, пов'язаних з їх використанням, постійно розширюється.
Підсумовуючи, технологія діпфейків є прикладом інструменту, який може мати як позитивне, так і негативне застосування. Хоча вона часто використовується легально, її маніпулятивний потенціал робить її ефективним інструментом для скоєння злочинів. Тому аналіз правових аспектів її використання стає дедалі важливішим як для юридичних досліджень, так і для правоохоронної практики.
Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
Правовий статус станом на 30 березня 2026 року.
Автор:
Редактор серії:
