Основні правові акти, що стосуються електронних підписів, це, зокрема:

• Закон від 5 вересня 2016 року про довірчі послуги та електронну ідентифікацію
• Регламент (ЄС) № 910/2014 Європейського Парламенту та Ради від 23 липня 2014 року про електронну ідентифікацію та довірчі послуги для електронних транзакцій на внутрішньому ринку та про скасування Директиви 1999/93/ЄС (далі – Регламент).

У Регламенті законодавець виокремив три типи підписів: електронний, удосконалений електронний та кваліфікований електронний. Відповідно до визначень, що містяться в ньому:

електронний підпис – дані в електронній формі, що додаються або логічно пов’язані з іншими даними в електронній формі та використовуються підписантом як підпис

удосконалений електронний підпис– електронний підпис, який відповідає всім наступним вимогам:

• однозначно призначається підписанту
• дозволяє ідентифікувати підписанта
• подається з використанням даних для створення електронного підпису, які підписант може з високим ступенем впевненості використовувати під своїм виключним контролем
• пов'язаний з підписаними даними таким чином, що будь-яка наступна зміна даних є розпізнаваною

кваліфікований електронний підпис – розуміється як удосконалений електронний підпис, створений за допомогою засобу створення кваліфікованого електронного підпису та заснований на сертифікаті кваліфікованого електронного підпису.

Юридична дійсність електронного підпису підтверджена статтею 25 Регламенту. Згідно з цим положенням, електронному підпису не можна відмовити в юридичній силі або допустимості як доказу в судовому провадженні виключно на тій підставі, що він має електронну форму або не відповідає вимогам до кваліфікованих електронних підписів. Це означає, що правові дії, підтверджені одним із вищезазначених підписів, є чинними та можуть функціонувати в юридичних операціях, а також можуть бути доказами в судовому провадженні.

Водночас, Регламент прирівнює кваліфікований електронний підпис до власноручного підпису. На практиці це означає, що якщо для юридичної дії потрібна письмова форма, яка вимагає власноручного підпису, використання кваліфікованого електронного підпису гарантує збереження цієї форми.

Для забезпечення сумісності європейського права з національним законодавством у 2016 році до Цивільного кодексу було внесено зміни. В результаті, серед іншого, окрім письмової форми, було запроваджено нові форми правових актів: електронну та документальну. Електронна форма регулюється статтею 78 (1) пунктом 1 Цивільного кодексу (далі – Цивільний кодекс). Для збереження цієї форми правового акту декларація про наміри має бути подана в електронному вигляді та підписана кваліфікованим електронним підписом. Також було введено знак рівняння між декларацією про наміри, поданою в електронному вигляді, та декларацією про наміри, поданою у письмовій формі (стаття 78 (1) пункт 2 Цивільного кодексу). Це особливо важливо в ситуаціях, коли письмова форма вимагається законом під загрозою недійсності. Прикладами таких угод, згідно з чинним польським законодавством, є договори оренди, угоди про неконкуренцію між працівниками та угоди про прийняття боргу. Тому укладання цих угод в електронній формі з кваліфікованим електронним підписом буде дійсним.

З 2016 року Цивільний кодекс також запровадив документальну форму для юридичних актів. Під час використання цієї форми можна використовувати стандартний електронний підпис. Для збереження документальної форми достатньо подати декларацію про наміри у вигляді документа, який дозволяє ідентифікувати особу, що робить декларацію. Тому необхідною умовою для того, щоб форма вважалася документальною, є можливість ідентифікувати особу, від якої походить інформація, записана в документі.* Документ може бути:

• у текстовому вигляді з механічно відтвореним підписом – факсиміле, факс-копія, сканована копія
• в аудіо- або аудіовізуальній формі
• як електронне повідомлення (електронний лист), що закінчується ім'ям та прізвищем або даними, що дозволяють ідентифікувати особу, яка виконує діяльність**

Нарешті, повертаючись до кваліфікованого електронного підпису, що ґрунтується на кваліфікованому сертифікаті, виданому в одній державі-члені, варто зазначити, що такий підпис визнається як кваліфікований електронний підпис у всіх інших державах-членах (стаття 25 Регламенту).

Це сповіщення надано лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.

* Рішення Апеляційного суду в Щецині від 30 грудня 2019 року, номер справи: I Aca 672/19
** Коментар за редакцією К. Петржиковського, 2020, том I, 10-те видання, автор: А. Бжозовський

|