Естонський податок на прибуток підприємств (ПДП) спочатку задумувався як проста, сучасна та інвестиційно-сприятлива податкова система. Основний принцип полягає в тому, що доки прибуток залишається в компанії, податок відсутній. Однак виникає проблема в практиці управління фінансовою ліквідністю, зокрема під час виплати авансів дивідендів.
Коли виникає податкове зобов'язання?
У класичній моделі оподаткування прибутку підприємств податок стягується з поточного доходу компанії. В естонській моделі оподаткування прибутку підприємств оподаткування відкладається до розподілу прибутку. Відповідно до статті 28m(2) Закону про оподаткування прибутку підприємств, положення про оподаткування розподіленого прибутку застосовуються відповідно до виплати авансів на очікувані дивіденди.
Суперечки навколо цього положення зосереджені на двох ключових питаннях:
- Момент сплати податку – чи слід сплачувати одноразову суму одразу після внесення авансового платежу, чи лише після закінчення року та офіційного прийняття рішення про розподіл прибутку?
- Правильна ставка податку (10% проти 20%) – що визначає фіксовану ставку, якщо компанія втрачає статус малого платника податків протягом року?
Посада в офісі
Багато сумнівів виникло навколо питання оподаткування авансових внесків, особливо коли компанія змінює свій статус з малого на великого платника податків.
Ситуація ускладнилася на початку 2025 року, коли директор Національної податкової інформаційної служби (KIS) почав відходити від попереднього, сприятливого підходу. Нове тлумачення передбачало, що авансові внески повинні оподатковуватися за ставкою, що діяла на дату прийняття рішення про розподіл прибутку, незалежно від дати виплати. Цей профіскальний підхід був підтверджений рішенням Воєводського адміністративного суду в Кракові від 24 квітня 2025 року (довідковий номер I SA/Kr 158/25).
Однак, у наступних податкових рішеннях було повернуто до попереднього тлумачення, визнаючи, що відповідною ставкою податку є ставка, що застосовується до компанії на момент авансового платежу. Це було зазначено директором Національної податкової інформаційної служби у рішеннях від 24 квітня 2025 року (0114-KDIP2-2.4010.44.2025.2.IN) та 7 липня 2026 року (0111-KDIB1-3.4010.247.2026.1.JG).
Як визначити фіксовану ставку?
1. Статус малого платника податків на дату авансового платежу
Директор Національної податкової інформації (KIS) підтвердив, що для визначення відповідної ставки одноразової виплати під час виплати авансу на очікувані дивіденди (коли вона здійснюється без попередньо прийнятого рішення про розподіл прибутку) вирішальним є наявність статусу малого або великого платника податків у податковому році, в якому відбувається відповідна виплата.
2. Різниця між авансовим платежем та подальшим рішенням про розподіл прибутку
Однак вищезгадане тлумачення від 7 липня 2026 року запроваджує дуже важливе та суворе розмежування для компаній, які динамічно зростають та втрачають статус малого платника податків наступного року.
Авансові внески оподатковуються під час виплати за ставкою, що діє на поточний рік. Однак, під час виплати дивідендів відповідно до рішення про розподіл прибутку, податок має бути розрахований із загальної суми (сплачені аванси та належні дивіденди), а сплачений податок має бути віднятий від авансових внесків. Отримана різниця буде сумою до сплати.
На практиці це означає, що до одного й того ж пулу прибутку, отриманого протягом одного року, можуть застосовуватися дві різні ставки податку (10% для авансів, сплачених у році набуття статусу малого платника податків, та 20% для прибутку, розподіленого шляхом вирішенння проблеми у наступному році, після втрати цього статусу). Однак пізніше податок буде скориговано за вищою ставкою.
Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
Закон чинний станом на 10 липня 2026 року.
Автор/редактор серії:
