Європейський Союз ставить перед своїми державами-членами амбітні цілі, пов'язані з охороною навколишнього середовища та пом'якшенням наслідків зміни клімату. Це випливає з Паризької угоди, яка передбачає, що Європейський Союз стане першою у світі економікою та суспільством, що досягне кліматичної нейтральності до 2050 року. Відповідно до вимог цієї угоди, ЄС представив довгострокову стратегію скорочення викидів та плани щодо клімату. Паризька угода набула чинності 4 листопада 2016 року після виконання умови її ратифікації щонайменше 55 країнами, відповідальними щонайменше за 55% світових викидів парникових газів. Усі країни ЄС ратифікували угоду. ЄС також ухвалив Європейський зелений курс – пакет політичних ініціатив, спрямованих на спрямування ЄС до екологічної трансформації та досягнення кліматичної нейтральності до 2050 року.
Після цих висновків ЄС видав подальші правові акти, спрямовані на наближення спільноти та економіки ЄС до досягнення мети кліматичної нейтральності. ЄС запровадив зобов'язання щодо нефінансової звітності для численних суб'єктів господарювання, зокрема тих, що стосуються впливу корпорацій на довкілля та клімат.
Як ми зазначали в попередній статті, основою для нефінансової звітності щодо впливу суб'єкта господарювання на навколишнє середовище є CSRD (Діаграма CSRD). Компанії звітуватимуть про свій вплив на зміну клімату, виробництво забруднень, управління природними ресурсами, використання води та енергоефективність.
Стандарти звітності "ESRS 1" та "ESRS 2", встановлені ЄС через делеговані акти, є ключовими для звітності. ESRS 1 зосереджений на представленні загальних принципів використання стандартів та процесу створення звітів про сталий розвиток відповідно до системи ESRS. ESRS 2, з іншого боку, містить набір обов'язкових показників, які надають основну інформацію про суб'єкт звітності. Вони також запроваджують подвійні перевірки суттєвості, тобто такий аналіз враховує не лише вплив діяльності компанії на сталий розвиток, але й те, як питання, пов'язані зі сталим розвитком, можуть впливати на діяльність та фінансові результати компанії.
Яку інформацію повинні розкривати суб'єкти господарювання залежно від заданого показника?
- ESRS E1 – Компанії повинні ділитися інформацією про заплановану трансформацію для боротьби зі зміною клімату та зусиллями з пом’якшення наслідків. Вони також повинні ділитися інформацією про своє споживання енергії та стратегію декарбонізації. Крім того, звіт повинен містити інформацію про свій вуглецевий слід.
- ESRS E2 – охоплює політику, що впроваджується для запобігання та контролю забруднення, включаючи повітря, воду, ґрунт та продукти харчування. Суб'єкти господарювання повинні встановлювати цілі та розробляти плани дій для боротьби із забрудненням, включаючи небезпечні речовини. Крім того, компанії повинні повідомляти про передбачувані ризики, пов'язані з аваріями та відкладеннями, пов'язаними із забрудненням, та вирішувати питання фінансування їхнього впливу.
- ESRS E3 – стосується політики, що впроваджується для управління водними та морськими ресурсами, суб’єкти господарювання повинні вказати цілі та плани дій щодо захисту водних ресурсів.
- ESRS E4 – охоплює політику, що впроваджується для управління біорізноманіттям та екосистемами. Компанії діляться інформацією про свої цілі щодо біорізноманіття та екосистем, а також про плани дій, які вони розробили для захисту біорізноманіття та екосистем.
- ESRS E5 – стосується політики, що впроваджується для управління використанням ресурсів та циркулярною економікою. Суб'єкти господарювання визначають цілі та плани дій щодо використання ресурсів та циркулярної економіки для мінімізації відходів. Цей підхід має враховувати сталий розвиток, оптимальне використання або повторне використання, реконструкцію, переробку, переробку та кругообіг поживних речовин.
Варто зазначити, що аспекти захисту довкілля також розглядаються в Регламенті (ЄС) 2020/852 Європейського Парламенту та Ради від 18 червня 2020 року про створення системи сприяння сталому інвестуванню (зазвичай званому «Таксономією»). Таксономія спрямована на узгодження інвестицій з цілями ЄС у сфері клімату та енергетики на період до 2030 року шляхом перенаправлення капіталу з екологічно шкідливих інвестицій на більш екологічні альтернативи. Вона не забороняє інвестування в екологічно шкідливу діяльність, але надає додаткові преференції для екологічно чистих рішень. Вона дозволяє інвесторам легко порівнювати інформацію про сталу діяльність компаній, що може заохочувати інвестиції в певну сферу. Економічна діяльність вважається екологічно стійкою, перш за все, коли вона не завдає значної шкоди будь-якій екологічній цілі, працює відповідно до мінімальних гарантій та робить значний внесок у досягнення принаймні однієї з шести екологічних цілей, тобто:
- пом'якшення наслідків зміни клімату;
- адаптація до зміни клімату;
- стале використання та захист водних і морських ресурсів;
- перехід до циркулярної економіки;
- запобігання та контроль забруднення;
- захист та відновлення біорізноманіття та екосистем.
Крім того, екологічні питання розглядаються ще одним правовим актом: Директивою про належну перевірку корпоративної стійкості CS3D ). Цей регламент ЄС вимагає від компаній докладати всіх зусиль для протидії негативному впливу своєї діяльності, серед іншого, на права людини та навколишнє середовище. Регламент CS3D застосовуватиметься до перших суб'єктів господарювання, починаючи з 2027 року.
Підсумовуючи, дії ЄС наголошують на досягненні кліматичної нейтральності у встановлені терміни. Це призвело до прийняття широкого законодавства у цій сфері, яке встановлює суворі екологічні вимоги для суб'єктів господарювання, що працюють в європейській економіці. Досягнення цих амбітних цілей, що вимагають трансформації бізнесу та ретельної звітності про вплив на навколишнє середовище, є нелегким завданням.
Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
Правовий статус станом на 9 жовтня 2024 року.
автор:
