Остання версія законопроекту про захист осіб, які повідомляють про порушення закону, опублікована на вебсайті Центру урядового законодавства. Законопроект є продовженням Директиви (ЄС) 2019/1937 Європейського Парламенту та Ради від 23 жовтня 2019 року про захист осіб, які повідомляють про порушення закону. Його метою є запобігання репресіям проти викривачів.

Визначення викривача випливає зі статті 4 вищезгаданого законопроекту – і зазначає, що викривач – це: фізична особа, яка повідомляє або публічно розкриває інформацію про порушення закону, отриману в контексті, пов’язаному з роботою, зокрема працівнику, тимчасовому працівнику, особі, яка надає роботу на основі, відмінній від трудових відносин, підприємцю тощо. Закон визначає заходи у відповідь як: пряму або непряму дію або бездіяльність у контексті, пов’язаному з роботою, яка спричинена повідомленням або публічним розкриттям інформації та яка порушує або може порушити права особи, яка повідомляє, або завдає чи може завдати невиправданої шкоди особі, яка повідомляє, включаючи невиправдане порушення провадження проти особи, яка повідомляє.

Умовою для отримання права на захист викривача є обґрунтоване твердження про те, що інформація, яка повідомляється або публічно розкривається, стосується суспільних інтересів, є правдивою на момент повідомлення та що така інформація становить інформацію про порушення закону. Це призводить до чіткого висновку: для отримання права на захист викривача не обов'язково підтверджувати висунуті звинувачення, а навпаки, щоб викривач мав достатні підстави стверджувати, що звинувачення є правдивим.

Найважливішим у цьому законі є те, що заборонені не лише фактичні заходи у відповідь, а й спроби або навіть погрози у відповідь на заявника. Захист викривачів поширюється не лише на самого викривача, а й на особу, яка допомагає йому у поданні повідомлення, а також на будь-кого, хто пов’язаний зі заявником.

Форми дій, зазначені в законодавчому акті, не є вичерпними, хоча в законі наведено численні приклади. Щодо викривачів, чия робота виконувалася в рамках трудових відносин, як приклади заходів у відповідь перелічені такі обставини:

відмова від вступу у трудові відносини;
повідомлення про звільнення або звільнення без попередження про трудові відносини;
неукладення строкового трудового договору або трудового договору на невизначений строк після закінчення трудового договору з випробувальним терміном, неукладення іншого строкового трудового договору або неукладення трудового договору на невизначений строк після закінчення строкового трудового договору – якщо працівник мав обґрунтоване очікування, що з ним буде укладено такий договір;
зниження заробітної плати;
призупинення просування по службі або уникнення просування по службі;
ненадання пільг, пов’язаних з роботою, окрім винагороди, під час їх надання або зменшення розміру таких пільг;
переведення працівника на нижчу посаду;
відсторонення від виконання посадових обов'язків або посадових обов'язків;
передача поточних обов'язків працівника іншому працівнику;
несприятлива зміна місця роботи або графіка робочого часу;
негативна оцінка роботи або негативна думка про роботу;
накладення або застосування дисциплінарного стягнення, включаючи фінансове стягнення, або заходу аналогічного характеру;
примус, залякування або виключення;
мобінг;
дискримінація;
несприятливе або несправедливе ставлення;
призупинення участі або утримання під час відбору для участі у навчанні з метою підвищення професійної кваліфікації;
необґрунтоване направлення на медичні огляди, включаючи психіатричні огляди, якщо окремими положеннями не передбачено можливість направлення працівника на такий огляд;
дії, спрямовані на ускладнення пошуку майбутньої роботи в певному секторі чи галузі на основі неформальної або формальної секторальної чи галузевої угоди;
спричинення фінансових втрат, включаючи економічні втрати або втрату доходу;
заподіяння іншої нематеріальної шкоди, включаючи порушення особистих прав, зокрема доброго імені особи, яка повідомляє.

Важливо, що роботодавець несе тягар доведення того, що вжиті дії насправді не є відплатою. Тому роботодавець повинен довести, що він керувався об’єктивними та належним чином обґрунтованими причинами для дій, які можна оцінити як відплату. Таким чином, викривач несе лише тягар встановлення ймовірного причинно-наслідкового зв’язку між несприятливим ставленням та повідомленням.

Проект положень у статті 13 передбачає, що якщо робота або послуга надавалася, надається або буде надаватися на основі правовідносин, відмінних від трудових відносин, повідомлення або публічне розкриття такою особою не може, зокрема, бути підставою для:

розірвання, відкликання або розірвання без попередження договору, стороною якого є заявник, зокрема щодо продажу або поставки товарів чи надання послуг;
накладання зобов'язання або відмова у наданні, обмеженні чи скасуванні права, зокрема поступки, дозволу чи полегшення.

Якщо, всупереч вищезазначеним заборонам, проти Викривача вчиняються репресії, він має право вимагати повної компенсації. Аналогічно, компенсація доступна будь-кому, хто зазнав шкоди внаслідок навмисного повідомлення викривачем або розкриття неправдивої інформації. У таких випадках викривач несе відповідальність за компенсацію (або відшкодування).

Що не менш важливо – якщо інформація про порушення не підтверджується, особа, яка їх розкриває, не може нести дисциплінарні стягнення, відшкодування збитків або, наприклад, для захисту особистих прав, за умови, що особа, яка повідомляє, мала достатні підстави вважати, що повідомлення або публічне розкриття інформації необхідні для виявлення порушення закону відповідно до Закону.

Відплатні заходи проти викривача можуть призвести не лише до зобов'язання виплатити компенсацію, але й до кримінальної відповідальності. Закон про захист осіб, які повідомляють про порушення закону, передбачає, що ті, хто вживає відплатних заходів проти особи, яка повідомляє про порушення закону або публічне розкриття інформації (або особи, яка допомагає у складанні такого повідомлення, особи, пов'язаної з особою, яка повідомляє, а також юридичної особи чи іншої організаційної одиниці, яка допомагає або пов'язана з особою, яка повідомляє, зокрема такої, що належить або працює у власності особи, яка повідомляє), підлягають штрафу, обмеженню волі або позбавленню волі на строк до двох років. Крім того, якщо особа, яка вживає відплатних заходів, діє «наполегливо» (наприклад, вживає кілька різних видів відплатних заходів разом), вона підлягає позбавленню волі на строк до трьох років.

Аналізуючи проект закону, неможливо не помітити, що запропоновані рішення, включені до Закону про захист викривачів, містять рішення, які можуть ефективно перешкодити роботодавцям, у широкому сенсі, скористатися своїм сильнішим становищем, вживаючи заходів у відповідь проти працівників, які повідомляють про порушення закону, та забезпечити викривачам належний захист.

Розробка таких ефективних рішень особливо важлива для забезпечення реального, практичного застосування запроваджених норм і їх відсутності як підстави для зловживання наданими правами як роботодавцями, так і особами, які виконують роботу.

Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.

Правовий статус станом на 29 серпня 2023 року.

автор: