Літній сезон канікул – чудовий час для відпустки. Однак наш офіс продовжує працювати у повному обсязі. Саме тому ми запускаємо нашу регулярну понеділкову розсилку про податкове право. Ми висвітлюватимемо складнощі податкового права та найцікавіші рішення національних судів та Суду Європейського Союзу.
Нікого не дивує, що, беручи позику чи кредит, ми повертаємо отримані гроші разом із нарахованими відсотками. Це є компенсацією за користування чужим капіталом протягом певного періоду. Але що відбувається, коли ми «надаємо позику», а позичальником є Державне казначейство? Я маю на увазі ситуацію, коли ми платимо забагато податків, або пізніше виявляється, що сплачена нами сума взагалі не мала бути стягнута. Звичайно, Державне казначейство поверне переплачений податок. Але як щодо відсотків?
Суд Європейського Союзу розглянув саме це питання у своєму рішенні C-322/22 від 8 червня 2023 року. У цій справі, у 2017 році, платник податків звернувся до керівника податкової служби з проханням визначити переплату податку на прибуток за 2012-2014 роки, стягнутого платником податку, та повернути її разом з відсотками за періоди з дати стягнення до дати повернення. Визначення переплат випливає з рішення від 10 квітня 2014 року, Emerging Markets Series of DFA Investment Trust Company (C-190/12, далі – «Рішення у справі Emerging Markets», EU:C:2014:249).
Слід зазначити, що однією з причин переплати податку може бути рішення Конституційного Трибуналу або Суду Європейського Союзу, яке визнає положення закону, згідно з яким було розраховано або стягнуто податок, таким, що не відповідає Конституції або законодавству ЄС. У такому випадку Податковий указ ставить сплату відсотків у залежність від дати подання платником податків заяви про встановлення переплати.
Якщо така заява подана протягом 30 днів з моменту набрання чинності рішенням Конституційного Трибуналу або публікації резолютивної частини рішення Суду Європейського Союзу в Офіційному журналі Європейського Союзу, або з дати, коли законодавчий акт скасовано або змінено повністю чи частково, то відсотки нараховуються з дати виникнення переплати до дати її повернення. Однак, якщо заява подана після цього терміну, але переплата виникає до його закінчення, відсотки нараховуються з дати виникнення переплати до дати її повернення. Однак, положення не передбачають сплати відсотків, якщо як переплата, так і заява про її визначення виникають після 30-денного терміну.
У даній справі податкова служба сплатила платнику податків переплачений податок разом з відсотками відповідно до положень Податкового кодексу. Таким чином, платник податків не отримав відсотків, нарахованих до дати повернення переплати. Воєводський адміністративний суд у Вроцлаві відхилив скаргу платника податків, визнавши дії податкових органів правильними. Лише Верховний адміністративний суд поставив під сумнів те, чи не відповідають національні правила (пункти 1 та 2 статті 78 § 5 Податкового кодексу) праву ЄС. Тому він направив питання до Суду ЄС для отримання попереднього рішення.
Суд, у свою чергу, постановив, що принцип ефективності, у поєднанні з принципом чесної співпраці [як випливає зі статті 4(3) Договору про Європейський Союз], слід тлумачити як такий, що перешкоджає національному законодавству, яке, коли заява про повернення переплати податку подається після закінчення 30 днів після публікації в Офіційному журналі Європейського Союзу рішення Суду, яким встановлено, що оподаткування, про яке йде мова, суперечить праву ЄС, обмежує відсотки за переплату, що підлягає нарахуванню відповідному платнику податків, до 30-го дня після цієї публікації, або навіть виключає будь-які відсотки, якщо ця переплата була понесена платником податків після цього 30-го дня.
Це рішення відкриває шлях до стягнення відсотків за переплати податків, термін дії яких ще не закінчився.
Якщо ви бажаєте отримати більше інформації з цієї теми, будь ласка, зв'яжіться з нами.
Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
Правовий статус станом на 10 липня 2023 року.
автор/редактор серії:
