У грудні 2019 року набула чинності Директива Європейського Парламенту та Ради 2019/1937 від 23 жовтня 2019 року про захист осіб, які повідомляють про порушення права Союзу. Основною метою цієї директиви є покращення виконання права та політики Союзу в конкретних сферах шляхом встановлення спільних мінімальних стандартів, що забезпечують високий рівень захисту осіб, які повідомляють про порушення права Союзу, як це передбачено статтею 1 Директиви. Однак становище викривачів залишається складним, оскільки вони можуть ризикувати вжити заходів проти своїх керівників або колег. Тому вкрай важливо регулювати та застосовувати низку заходів захисту, викладених у Розділі VI вищезгаданої Директиви.
Внутрішні правила щодо викривачів повинні бути впроваджені:
- державні установи та органи місцевого самоврядування, що мають понад 50 працівників
- приватні організації, які мають понад 250 працівників, до 17 грудня 2021 року.
- приватні організації, що мають від 50 до 250 працівників, до 17 грудня 2023 року.
- Приватні організації, які мають менше 50 працівників, можуть встановити внутрішню процедуру звітності.
Останній законопроект запроваджує 14-денну відстрочку щодо зобов'язань підприємців запровадити внутрішню систему повідомлення про порушення.
По-перше, важливо наголосити на абсолютній забороні будь-яких заходів відплати проти викривачів – роботодавці не можуть відсторонити від роботи, понижити у посаді або накласти дисциплінарні стягнення на особу, яка повідомляє про порушення. За потреби також важливо забезпечити заходи підтримки для цих осіб (стаття 20), включаючи доступ до чіткої інформації про процедури та заходи, допомогу від органів влади та правову допомогу у потенційних провадженнях. Викривачам гарантується повне право на ефективний засіб правового захисту та доступ до неупередженого суду, а також презумпція невинуватості та право на захист, включаючи право бути вислуханим та право доступу до файлів (стаття 22). До групи суб’єктів, зобов’язаних впроваджувати системи викриття викриттів, входять як приватні, так і державні суб’єкти господарювання.
Основним заходом захисту для організацій, що мають щонайменше 50 осіб, та муніципалітетів з населенням понад 10 000 осіб є створення внутрішніх каналів для повідомлення про порушення. Належне функціонування цих систем є відповідальністю компанії, і працівник, який подає повідомлення, повинен використовувати цю форму повідомлення. Організація зобов'язана проаналізувати ситуацію, співпрацювати з відповідними органами та надіслати повідомлення зі зворотним зв'язком. Ще одним невід'ємним елементом захисту є захист особи викривача, забезпечення повної анонімності для запобігання діям у відповідь. Однак комунікація відіграє ключову роль у кожній організації, дозволяючи систематично повідомляти про потенційні загрози та проблеми, а також про часто виникають сумніви. Спосіб, у який керівники взаємодіють зі співробітниками, суттєво впливає на довіру та мотивує їх, тому повідомлення викривача не слід розглядати як відсутність лояльності до компанії, а радше як вплив на майбутні організаційні зміни. Важливо, що існує зобов'язання забезпечити захисні заходи, спрямовані на запобігання будь-яким діям у відповідь, як зазначено у статті 19 Директиви.
Таким чином, захист викривачів є ключовим елементом, який дозволяє створити оптимальні умови для вільного та чіткого поширення інформації про порушення в компанії, що гарантує як постійний розвиток організації, так і покращення умов праці та підвищення безпеки.
Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
Правовий статус станом на 5 вересня 2023 року.
автор:
