30 вересня 2025 року Верховний Суд у складі семи суддів ухвалив новаторську постанову за номером III PZP 6/24, яка остаточно вирішує давні розбіжності щодо застосування допенсійного захисту згідно зі статтею 39 Трудового кодексу до працівників, зайнятих за строковими трудовими договорами.
Ця постанова має особливе значення, оскільки вона була видана розширеною колегією Верховного Суду, що складається з семи членів, і таким чином набула статусу правового принципу.
Два протилежні тлумачення статті 39 Трудового кодексу – передумова розбіжностей
Стаття 39 Трудового кодексу роками викликає питання тлумачення. Це положення захищає працівників передпенсійного віку від розірвання трудового договору за умови, що їхній трудовий стаж «дозволяє їм отримати право на пенсію за вислугу років після досягнення цього віку». Питання полягало в наступному: чи поширюється цей захист також на працівників, які працюють на певний термін, чиї контракти закінчуються до досягнення пенсійного віку? Протягом багатьох років у судовій практиці Верховного Суду існували два суперечливі тлумачення.
Перший, спрямований на працівників, передбачав широке розуміння захисту та також охоплював працівників з фіксованим терміном, незалежно від запланованої дати закінчення їхнього контракту. Другий, обмежувальний, передбачав, що захист поширюється лише на трудові відносини, які можуть тривати до виходу на пенсію.
У своєму рішенні від 27 вересня 2023 року (I PSKP 21/23) Верховний Суд додатково підтвердив цю другу лінію судової практики, постановивши, що це положення вимагає можливості «тонкого налаштування» стажу роботи в рамках поточних трудових відносин. Ці розбіжності спонукали Окружний суд у Катовіце звернутися з юридичним питанням до Верховного Суду.
Пропрацівницьке тлумачення перемагає – резолюція від 30 вересня 2025 року.
Верховний Суд, розглядаючи це питання колегією з семи суддів, явно прийняв тлумачення на користь працівників, що відповідає захисному характеру трудового права.
Теза резолюції:
«Заборона на розірвання трудового договору, передбачена статтею 39 Трудового кодексу, поширюється також на договори, укладені на певний строк, у тому числі на ті, термін дії яких закінчується до досягнення працівником пенсійного віку»
Верховний Суд постановив, що мета цього положення має перевагу над його буквальним формулюванням. Стаття 39 Трудового кодексу має на меті забезпечити працівникам перед виходом на пенсію стабільність зайнятості та гарантію доходу в період, коли пошук нової роботи є особливо складним.
Практичні наслідки резолюції
Прийняте тлумачення на практиці означає, що кожен працівник, який перебуває протягом чотирирічного періоду до досягнення пенсійного віку, користується захистом від звільнення – незалежно від того, чи працює він за постійним чи тимчасовим договором. Тип договору більше не впливає на обсяг цього захисту.
Отже, роботодавець не може розірвати такий контракт з причин, не пов’язаних з працівником, навіть якщо запланована дата його закінчення до настання пенсійного віку. Постанова значно зміцнює позиції літніх працівників на ринку праці, особливо у спорах щодо розірвання контрактів незадовго до виходу на пенсію. Верховний Суд також зазначив, що у справі, яка викликала правове питання, не було підстав для виключення захисту, передбаченого статтею 39 Трудового кодексу.
Коли захист не застосовується?
Постанова не змінює перелік винятків, за яких допустиме розірвання трудових відносин, незважаючи на передпенсійний захист. Звільнення все ще можливе в таких ситуаціях, як ліквідація або банкрутство роботодавця, звільнення без попередження з вини працівника (стаття 52 Трудового кодексу), звільнення з причин, що не залежать від працівника, у разі тривалої відсутності (стаття 53 Трудового кодексу), або звільнення за взаємною згодою.
Значення резолюції для практики трудового права
Постанова від 30 вересня 2025 року вирішує давню суперечку щодо тлумачення та вносить ясність у застосування статті 39 Трудового кодексу. Її наслідки є значними як для працівників, так і для роботодавців. Перш за все, вона зміцнює стабільність зайнятості осіб, які наближаються до пенсійного віку, гарантуючи їм ефективний захист від необґрунтованого звільнення. Водночас вона змушує роботодавців ретельніше планувати свою кадрову політику, оскільки кадрові рішення повинні враховувати розширений обсяг захисту.
У довгостроковій перспективі ця постанова може вплинути на спосіб укладання строкових контрактів та управління кадровими ризиками на підприємствах, заохочуючи до більш продуманих та довгострокових стратегій працевлаштування.
Короткий зміст
Рішення Верховного Суду від 30 вересня 2025 року має значні наслідки для практики трудового права. Після років розбіжностей у тлумаченні Верховний Суд чітко постановив, що захист до виходу на пенсію також застосовується до строкових договорів, незалежно від запланованої дати їхнього припинення. Це рішення не лише вирішує правовий спір, але й підтверджує, що роль трудового права полягає в захисті працівників, особливо в період, коли стабільність зайнятості має вирішальне значення для соціального забезпечення.
Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
Закон чинний станом на 13 листопада 2025 року.
Автор:
Редактор серії:
