25 лютого 2021 року було прийнято закон про внесення змін до Закону про боротьбу з відмиванням грошей, про що ми вже писали раніше в нашому блозі. Однією з ключових впроваджених змін є створення реєстру діяльності з віртуальною валютою. Дехто, ймовірно, розглядатиме цю зміну як загрозу, побоюючись надмірного регулювання ринку та перешкоджання діяльності з криптовалютою. Інші ж, однак, побачать у ній можливості для гравців галузі та можливість вирішення принаймні деяких проблем, які їх турбують. Давно відомо, що багато організацій, таких як пункти обміну криптовалют, мають труднощі з функціонуванням, хоча б тому, що банки неохоче відкривають рахунки для таких організацій.
Створення реєстру може змінити це питання, оскільки прийняті нормативні акти вимагатимуть від осіб, які здійснюють регульовану діяльність, необхідного досвіду та чистої судимості.
Завдяки прийнятим нормативним актам, ми можемо очікувати зростання довіри не лише до суб'єктів, діяльність яких буде регулюватися, але й до інших учасників ринку, включаючи тих, хто приймає платежі за послуги або товари, що продаються з використанням криптовалют. Medicover, наприклад, дозволив здійснювати платежі за медичні послуги в біткойнах, гарантуючи, що клієнт не наражається на жодний ризик, пов'язаний з коливаннями обмінного курсу під час передоплати пацієнта та надання послуг.
Ця тенденція може ще більше посилюватися постійним зростанням комісій, що стягуються емітентами карток. Проблемою, з якою стикаються організації, що прагнуть забезпечити здійснення платежів у криптовалюті, є досі нечітка правова класифікація криптовалют.
Слід зазначити, що Bitcoin не є платним засобом платежу у значенні статей 31 та 32 Закону від 29 серпня 1997 року «Про Національний банк Польщі», тому йому не можна приписати загальну здатність скасовувати зобов'язання або атрибут володіння певною вартістю. Bitcoin також не є електронними грошима, незважаючи на певну очевидну технічну схожість. Однак жодна криптовалюта не відповідає визначенню, викладеному у статті 2, пункті 21a Закону від 19 серпня 2011 року «Про платіжні послуги», згідно з яким електронні гроші – це «грошова цінність, що зберігається в електронному вигляді, зокрема магнітно, випущена з зобов'язанням її погашення з метою здійснення платіжних операцій, що приймаються суб'єктами, відмінними від єдиного емітента електронних грошей»;
Процес створення біткойна навряд чи можна охарактеризувати як проблему, пов'язану з емітентом. Крім того, неможливо визначити суб'єкта, зобов'язаного його викупити, а його прийняття залежить виключно від одностайної заяви про наміри сторін певного договору. Варто зазначити тут, згідно з рішенням Суду Європейського Союзу від 22 жовтня 2015 року, справа C-264/14, що криптовалюти «являють собою засіб зняття зобов'язань, узгоджених сторонами певних правовідносин, тієї вартості, яку суб'єкти, що приймають можливість зняття зобов'язань за допомогою криптовалют, готові їм призначити».
Отже, можна зробити висновок, що зобов'язання буде погашено за згодою між сторонами договору. У юридичній літературі мало сумнівів, що угода, за якою власник отримує товар в обмін на біткоїни, не являтиметься договором купівлі-продажу. Однак, дотримується позиції, що така угода є угодою про обмін.Навіть якщо ми заперечуємо можливість такого підпорядкування в даному випадку, немає сумнівів, що таку угоду можна вважати бартерною угодою, за якою сторони обмінюються товарами або послугами, які, на спільну думку сторін, мають рівнувартість.
Як зазначив Верховний Суд у своєму рішенні від 26 серпня 2004 року (I CK 210/04): «бартерна угода має ознаки, подібні до угоди про обмін; вона є консенсуальною, оплатною та взаємною». Тому, аналізуючи можливість укладення такої угоди на прикладі транзакцій, що здійснюються вищезгаданою компанією Medicover, слід зазначити, що ця організація надає своєму клієнту медичну послугу, а взаємною вигодою клієнта рівної вартості є переказ біткоїнів з віртуального гаманця клієнта на віртуальний гаманець Medicover.
Можна навіть сказати, що надання такого клієнта становитиме послугу, змістом якої буде виконання дій, необхідних для забезпечення зарахування відповідної кількості біткоїнів на гаманець Medicover.
Зазвичай, якщо така транзакція укладається між бізнесом та споживачем, той факт, що «платіж» здійснюється за допомогою Bitcoin, не створюватиме проблеми. Як зазначено в доктрині3: «в інтересах захисту правової сфери споживачів тлумачити Bitcoin безпосередньо як ціну, сплачену або очікувану споживачем, тобто як грошову компенсацію, повністю ігноруючи нюанси, пов’язані з визначенням його структури, правової природи та правової класифікації». Однак у випадку таких транзакцій необхідно уникати зловживань.
Підсумовуючи, попри деякі неоднозначності, використання криптовалют у поточних транзакціях продовжуватиме зростати в популярності, особливо враховуючи зростання комісій, пов'язаних з використанням платіжних карток. Подальше регулювання на національному рівні та рівні ЄС щодо індустрії криптовалют, за умови, що воно не буде надмірно обмежувальним, може ще більше підвищити довіру до галузі та прийняття криптовалют у торгівлі.
1 К. Захажевський, «Практичне значення біткойна в окремих галузях приватного права», MONITOR PRAWNICZY 4/2015, с. 187,
2 J. Dąbrowska, «Правовий характер Bitcoin», CZŁOWIEK W CYBERSPACE 1/2017, стор. 54
3 К. Захаржевський, там само, с. 187,
