Дорожньо-транспортні пригоди за участю диких тварин створюють серйозну проблему для водіїв, особливо в лісистих та приміських районах. У таких ситуаціях важливо розуміти, коли можна вимагати компенсації за збитки, завдані внаслідок зіткнення з твариною. Дорожня розмітка та відповідальність оператора дороги відіграють тут ключову роль.
Фундаментальним аспектом при розгляді варіантів компенсації є наявність знаків, що попереджають про диких тварин. Знак A-18b, що зображує силует оленя, що стрибає, попереджає водіїв про підвищений ризик появи тварини на дорозі. Якщо такий знак розміщено в певному місці, водій зобов'язаний бути надзвичайно обережним. На практиці це означає зниження швидкості та підвищення пильності. У разі зіткнення в зоні, позначеній цим знаком, отримання компенсації від дорожнього управління може бути складним, оскільки можна стверджувати, що водій не звернув уваги на попередження.
Згідно з рішенням Верховного Суду від 7 жовтня 2021 року, II CSKP 142/2, «Нерозміщення дорожнього знака A-I8b, тобто «дикі тварини», у місці, де його розміщення було б виправданим, є невиконанням обов'язку, покладеного на керівника дороги. Це призводить до необережності водія транспортного засобу та, як наслідок, до зіткнення з дикою твариною та заподіяння шкоди. Державне казначейство не несе відповідальності у разі зіткнення тварини з транспортним засобом, якщо інцидент не стався в зоні, що виправдовує встановлення попереджувального дорожнього знака. Навпаки, відповідальність Державного казначейства - його організаційного підрозділу, що діє як керівник дороги, активується лише у разі заподіяння шкоди в районах, що характеризуються наявністю диких тварин, при цьому обов'язковою умовою є доказ причинно-наслідкового зв'язку. Саме керівник дороги, як компетентний орган із забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен визначати принципи керівництва поведінкою водіїв, запроваджуючи, серед іншого, обмеження швидкості в місцях, які становлять ризик для безпеки – з чітко підтвердженими, постійними загрозами, включаючи загрози, що виникають внаслідок…» місцеві екологічні умови».
Однак, якщо на місці інциденту не було попереджувального знаку, а ця місцевість відома частими вторгненнями диких тварин, можна подати позов проти оператора дороги. Ненадання належних знаків може вважатися недбалістю, що відкриває шлях до позову про компенсацію. Однак, вкрай важливо продемонструвати, що відповідні органи знали про небезпеку та не вжили заходів для попередження водіїв. Очікується, що оператори доріг активно стежитимуть за небезпеками та постійно оновлюватимуть інформацію про безпеку, яку вони повинні доносити до користувачів за допомогою відповідної дорожньої розмітки, включаючи встановлення або видалення відповідних попереджувальних знаків.
Варто також звернути увагу на рішення Верховного Суду від 19 квітня 1974 року (посилання II CR 157/74), в якому було зазначено, що Державне казначейство не несе відповідальності за шкоду, завдану на дорозі загального користування внаслідок зіткнення дикого звіра з автотранспортним засобом, якщо подія сталася поза межами території, де були підстави для встановлення попереджувального дорожнього знака.
Окрім відповідальності дорожнього управління, страхування транспортних засобів може бути значним джерелом компенсації. Якщо водій має комплексне автострахування (КАС), збитки, спричинені зіткненням з дикою твариною, зазвичай покриваються. Однак варто перевірити загальні умови страхування, оскільки деякі поліси можуть вимагати певних умов, таких як повідомлення про інцидент до поліції, для отримання відповідної компенсації.
Якщо тварина перебувала під опікою певної установи, такої як лісництво чи мисливське товариство, можна пред'явити претензії до цих організацій. Це стосується, перш за все, ситуацій, коли тварина втекла з контрольованої зони, наприклад, через пошкоджену огорожу мисливського угіддя. У таких випадках доведення недбалості з боку відповідальної установи матиме вирішальне значення.
Підсумовуючи, можливість отримання компенсації за зіткнення з дикою твариною залежить від кількох факторів. Вирішальними факторами є дорожня розмітка, страхове покриття та потенційна відповідальність оператора дороги або агентства з контролю за тваринами. Таким чином, відповідальність оператора дороги настає, якщо інцидент стався в зоні, де мав бути встановлений попереджувальний дорожній знак, але не був встановлений. Тягар доведення вищезазначених обставин недбалості або порушення оператором своїх обов'язків покладається на потерпілу сторону, яка вимагає компенсації.
Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
Правовий статус станом на 1 квітня 2025 року.
автор/редактор серії:
Будьте першими, хто отримає наші статті та юридичні сповіщення прямо у вашу поштову скриньку! Підпишіться на нашу розсилку, перейшовши за посиланням, або зв’яжіться з нами за адресою social@kglegal.pl,щоб персоналізувати свій контент.
