У попередній статті ми обговорювали можливість укладення угоди про неконкуренцію з працівником під час та після закінчення трудових відносин. У цій статті ми розглянемо питання збереження конфіденційності в рамках поточних трудових відносин.
Угода про конфіденційність
Угода про конфіденційність захищає комерційну таємницю, тобто інформацію, щодо якої особа, яка має право використовувати або розпоряджатися цією інформацією, вжила з належною ретельністю заходів для збереження її конфіденційності.
В угоді про конфіденційність вкрай важливо точно визначити інформацію, яка підлягає захисту згідно з угодою. Ця угода є формальною передумовою, необхідною законом для визнання інформації комерційною таємницею та її правового захисту.
Форма укладення угоди про конфіденційність
Укладаючи трудовий договір, працівник зобов'язаний зберігати конфіденційність. В інтересах роботодавця з'ясувати всі питання, пов'язані з комерційною таємницею, щоб працівник точно знав, які дані є особливо цінною інформацією. Хоча нормативні акти не вимагають від роботодавця укладати окрему угоду, для захисту інтересів компанії доцільно вказати вид (обсяг) інформації, яка не повинна розголошуватися, наприклад, у трудовому розпорядку або самому трудовому договорі.
Санкції за незбереження комерційної таємниці
Доктрина трудового права вказує на те, що, за загальним правилом, не допускається передбачення договірної неустойки в угоді про конфіденційність, укладеній з працівником, у разі її порушення під час трудових відносин. Цю позицію, серед інших, висловило Міністерство праці та соціальної політики у своїх рекомендаціях від 7 квітня 2015 року.
Згідно з вищезазначеною позицією, працівник зобов'язаний зберігати конфіденційність, як це визначено в окремих нормативних актах. Працівник зобов'язаний захищати інтереси роботодавця, захищати його майно та зберігати конфіденційність інформації, розголошення якої може завдати шкоди роботодавцю. Загальновизнано, що збереження конфіденційності інформації, розголошення якої може завдати шкоди роботодавцю, є особливою формою турботи про інтереси роботодавця.
У разі незбереження комерційної таємниці працівник, який внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків завдав шкоди роботодавцю зі своєї вини, несе майнову відповідальність відповідно до принципів, викладених у Трудовому кодексі.
Слід наголосити, що застосування договірної неустойки в цьому випадку слід вважати таким, що не відповідає принципам трудового права. Відповідно до статті 115 КЗпП працівник несе відповідальність за збитки до розміру фактично завданих роботодавцю збитків і лише за звичайні наслідки дії або бездіяльності, що призвели до шкоди. Однак, інститут договірної неустойки значно звужує межі фінансової відповідальності працівника, насамперед звільняючи роботодавця від обов'язку доводити розмір шкоди, завданої працівником (або колишнім працівником), що, безсумнівно, суперечить принципам трудового права.
Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
Правовий статус станом на 31 травня 2024 року.
автор/редактор серії:
