Система боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму (AML/CFT) у польському правовому системі базується на Законі від 1 березня 2018 року про протидію відмиванню грошей та фінансуванню тероризму (далі – Закон про AML). Цей нормативний акт накладає широкий спектр зобов’язань на зобов’язані установи (наприклад, банки, брокерські контори, нотаріуси, агенти з нерухомості), включаючи зобов’язання повідомляти про підозрілі операції Генеральному інспектору фінансової інформації (GIIF).
Невиконання цього зобов'язання призводить не лише до адміністративних санкцій, а й до кримінальної відповідальності. Центральним положенням є стаття 156 Закону про боротьбу з відмиванням коштів, яка передбачає покарання за неподання звітності.
Стаття 156, пункт 1 Закону про боротьбу з відмиванням коштів, передбачена:
«Той, хто, діючи від імені або в інтересах зобов’язаної установи, не виконує зобов’язання повідомляти Генерального інспектора фінансової інформації про обставини, які можуть свідчити про підозру у відмиванні грошей або фінансуванні тероризму, підлягає покаранню у вигляді позбавлення волі на строк від 3 місяців до 5 років»
Це положення встановлює окреме правопорушення, суб'єктом якого є особа, яка виконує обов'язки у значенні Закону від імені зобов'язаної установи.
Відповідно до статті 6 Закону про боротьбу з відмиванням коштів, зобов'язані установи призначають вище керівництво, відповідальне за виконання обов'язків, визначених у Законі. Вище керівництво – це член правління, директор або співробітник зобов'язаної установи, який знає про ризики відмивання грошей та фінансування тероризму, пов'язані з діяльністю зобов'язаної установи, та приймає рішення, що впливають на цей ризик.
Відповідно до статті 7 Закону про боротьбу з відмиванням коштів, отриманих злочинним шляхом, у випадку зобов'язаної установи з правлінням або іншим органом управління, особа, відповідальна за виконання зобов'язань, зазначених у Законі, призначається з числа членів цього органу.
Відповідно до статті 8 Закону про боротьбу з відмиванням коштів/фінансуванням тероризму, зобов'язані установи призначають працівника, який обіймає керівну посаду, відповідального за забезпечення відповідності діяльності зобов'язаної установи та її працівників та інших осіб, які здійснюють діяльність від імені зобов'язаної установи, положенням про протидію відмиванню грошей та фінансуванню тероризму. Призначений працівник також відповідає за подання від імені зобов'язаної установи повідомлень, зазначених у статті 74 пункті 1, статті 86 пункті 1, статті 89 пункті 1 та статті 90.
Це посилання на зобов'язання, покладені на установи, що відповідають певним положенням Закону, а саме:
Стаття 74, пункт 1 Закону про захист персональних даних – обов’язок повідомляти GIIF про обставини, які можуть свідчити про підозру у скоєнні злочину відмивання грошей або фінансування тероризму;
Стаття 86, пункт 1 Закону про відмивання грошей та фінансовий нагляд: обов’язок повідомляти Генеральну інспекцію фінансової інформації (GIFI) про обґрунтовану підозру, що певна транзакція або певний актив можуть бути пов’язані з відмиванням грошей або фінансуванням тероризму;
Стаття 89, пункт 1 Податкового закону: обов'язок повідомляти компетентного прокурора про обґрунтовану підозру, що активи походять від злочину, відмінного від відмивання грошей чи фінансування тероризму, або від податкового правопорушення;
Стаття 90, пункт 1 Закону про боротьбу з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму: обов'язок повідомляти GIIF про підозрілу операцію, яка може бути пов'язана з відмиванням грошей або фінансуванням тероризму.
Правопорушення полягає у ненаданні інформації про підозрілу транзакцію.
- Сама пасивність – відсутність звітності до GIIF – є забороненою дією.
- Не обов'язково, щоб мало місце фактичне відмивання грошей або фінансування тероризму.
На практиці відповідальність згідно зі статтею 156 Закону про боротьбу з відмиванням коштів може поширюватися як на членів органів управління юридичної особи, так і на інших її представників, включаючи довірених осіб або адвокатів, за умови, що вони були офіційно уповноважені діяти від імені або в інтересах зобов'язаної установи. Тому необхідні чіткі та однозначні повноваження, які не можна презюмувати. Коли зобов'язану установу представляють кілька осіб, обсяг їхніх повноважень та відповідальності має визначатися в кожному конкретному випадку, наприклад, у довіреності, призначенні, рішенні органу або положеннях правління.
Кримінальна відповідальність, передбачена статтею 156 Закону про боротьбу з відмиванням грошей (AML), спрямована на посилення ефективності системи боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму. Її суть полягає в персоналізації санкцій – конкретні особи, які діють від імені зобов’язаної установи, несуть відповідальність за виконання своїх зобов’язань. З практичної точки зору, це вимагає не лише формальних процедур, але й їх фактичного впровадження, документування та нагляду.
Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
Закон чинний станом на 15 жовтня 2025 року.
Автор:
Редактор серії:
