Польське законодавство передбачає кримінальну відповідальність за невиконання боржником зобов'язань щодо задоволення або зменшення вимог щодо задоволення вимог кредиторів. Питання пред'явлення претензій, яке загалом вважається виключно питанням цивільного або публічного права (оскільки воно стосується таких зобов'язань), також може стати початком кримінальних проблем для особи, яка має борг перед іншою особою або організацією. У сьогоднішній статті ми обговоримо основні питання, пов'язані з кримінальною відповідальністю за діяння, передбачені статтею 300 §§ 1-3 Кримінального кодексу.
Предмет захисту
Положення статті 300 Кримінального кодексу спрямоване на захист чесних та надійних економічних операцій, або, точніше: того їх елемента, яким є своєчасне та надійне пред'явлення претензій.
Захист поширюється на майнові інтереси кредитора незалежно від характеру дії та форми, в якій вона відбувається.
Зрозуміло, що, запроваджуючи цей вид злочину та пов'язаний з ним захист, законодавець захищає лише законні вимоги. Це стосується поведінки боржників, яка має нечесний характер та явно спрямована на перешкоджання задоволенню вимог іншої особи.
Хто може відповісти?
Безсумнівно, що виконавцем цього злочину може бути лише боржник, тобто особа, зобов'язана надати конкретну грошову вигоду. Однак це стосується не лише так званого «належного» боржника, оскільки злочин перешкоджання або перешкоджання кредиторам у виконанні їхніх вимог також може бути віднесений до співборжника, поручителя, гаранта або особи, яка приєднується до існуючого боргу, тобто особи, яка несе спільну відповідальність за борг.
Термін «боржник» також стосується так званого боржника in rem, який несе відповідальність за борг лише з певної частини своїх активів. Судова практика Верховного Суду також постановила, що боржник у значенні статті 300 Кримінального кодексу також включає третю особу, проти якої кредитор первісного боржника подав позов про визнання боргу невинним.
Стаття 308 Кримінального кодексу також застосовується тут, тобто будь-хто, хто відповідно до законного положення, рішення компетентного органу, договору або фактичного виконання зобов'язань керує фінансовими справами іншої юридичної особи, фізичної особи, групи осіб або організації без правосуб'єктності, також може нести відповідальність як боржник за правопорушення, передбачені статтею 300 Кримінального кодексу. Таким чином, діяння, що перешкоджає або зменшує задоволення кредиторів, також є так званим управлінським правопорушенням, тобто воно застосовується до підприємців та осіб, які керують справами компанії або управлінням певним підприємством: членів правління, керівників, прокуристів тощо. Наступник керуючого померлого підприємця також може нести відповідальність за таке діяння.
Доктрина та судова практика висловлюють думку, що виконавцем цього правопорушення може бути боржник, який не здійснює підприємницької діяльності; достатньо, щоб існуюче зобов'язання випливало з підприємницької діяльності.
Виконання дій особи, яка вчинила діяння, передбачені статтею 300 Кримінального кодексу, та наслідки злочину
Причинні діяння всіх діянь, зазначених у статті 300 § 1-3 Кримінального кодексу, є однаковими – вони включають вилучення, приховування, продаж, дарування, знищення, фактичне або уявне обтяження або пошкодження активів. Крім того, у випадку правопорушення, зазначеного у статті 300 § 2 Кримінального кодексу, дії винного можуть також включати усунення ознак вилучення шляхом виконання.
Покарання, що загрожують винному
- Стаття 300 § 1 та 3 Кримінального кодексу
У випадку винних, які у разі загрози неплатоспроможності або банкрутства перешкоджають або зменшують задоволення своїх кредиторів шляхом вилучення, приховування, продажу, дарування, знищення, фактичного або нібито обтяження чи пошкодження їхнього майна, їм загрожує кримінальна відповідальність на строк до 3 років позбавлення волі. Однак, якщо вищеописане діяння завдало шкоди кільком кредиторам (діяння за статтею 300 § 3 Кримінального кодексу), винному слід очікувати покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 6 місяців до 8 років.
- Стаття 300 § 2 Кримінального кодексу
Особи, яких обвинувачують у запобіганні або зменшенні задоволення вимог кредитора шляхом видалення, приховування, продажу, дарування, знищення, фактичного або нібито обтяження чи пошкодження складових їхнього майна, що вилучено або знаходиться під загрозою вилучення, або шляхом усунення ознак такого вилучення, дій з метою перешкоджання виконанню рішення суду чи іншого державного органу, підлягають покаранню у вигляді позбавлення волі на строк від трьох місяців до п'яти років.
Намір злочинця
Важливо, що правопорушення, зазначені у статті 300 § 1–3 Кримінального кодексу, можуть бути вчинені лише навмисно.
Винуватець діяння, зазначеного в § 1, повинен мати намір, прямо чи опосередковано, запобігти або перешкодити виконанню боргу кредитора. Покараність діяння винуватця з умовним умислом означає, що він лише погоджується з тим, що його поведінка зашкодить інтересам кредитора. Посилаючись на діяння, зазначене в § 3, слід зазначити, що намір також повинен включати кількість постраждалих кредиторів.
Винуватець правопорушення, зазначеного у статті 300 § 2 Кримінального кодексу, несе відповідальність за дії цілеспрямовано, тобто з метою перешкоджання виконанню рішення суду. Тому він також повинен усвідомлювати не лише шкоду для кредитора, але й існування такого рішення суду чи іншого державного органу.
Порядок порушення кримінальної справи
Як правило, для провадження щодо вчинення правопорушення, що полягає у запобіганні або зменшенні задоволення кредитора, необхідно, щоб потерпіла сторона подала клопотання про притягнення до відповідальності та покарання винуватця.
Існує один виняток із вищезазначеної норми: якщо потерпілою стороною є Державне казначейство, заява потерпілої сторони не є необхідною, а переслідування за злочином здійснюється за посадою.
Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
Правовий статус станом на 8 березня 2023 року.
автор:
