Згідно з останніми аналізами Національного банку Польщі, кількість готівкових операцій систематично зменшується. Банкноти та монети все частіше замінюються платіжними картками та електронними методами завершення транзакцій. Незважаючи на це, трапляються ситуації, коли контрагенти надають перевагу готівковим розрахункам. Для невеликих транзакцій обраний спосіб оплати не має значення. Проблема виникає, коли в рамках нашої господарської діяльності ми сплачуємо або приймаємо платежі готівкою на суму, що дорівнює або перевищує 10 000 євро. Після такої транзакції, відповідно до Закону від 1 березня 2018 року про боротьбу з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму (зведений текст: Збірник законів 2020 року, позиція 971) (далі – Закон про боротьбу з відмиванням грошей), ми отримуємо статус зобов’язаної установи. Тоді ми будемо зобов’язані впроваджувати всі заходи безпеки, зазначені в Законі про боротьбу з відмиванням грошей. Невиконання цих зобов’язань наражає нас на суворі санкції, як адміністративні, так і кримінальні.
Зобов'язані установи
Згідно із Законом про боротьбу з відмиванням грошей, зобов’язані установи – це суб’єкти господарювання, на яких Закон покладає низку зобов’язань, пов’язаних із протидією відмиванню грошей та фінансуванню тероризму. Стаття 2, розділ 1 Закону про боротьбу з відмиванням грошей містить закритий перелік зобов’язаних установ, до яких належать, серед інших, вітчизняні банки, філії іноземних банків, філії кредитних установ, кооперативні ощадні та кредитні спілки, страхові компанії, бухгалтерські контори, суб’єкти господарювання, що керують криптовалютними біржами та обмінними пунктами, а також підприємці у значенні Закону від 6 березня 2018 року – Закон про підприємців, якщо вони приймають або здійснюють платежі за товари готівкою вартістю, що дорівнює або перевищує еквівалент 10 000 євро, незалежно від того, чи проводиться транзакція як одна операція, чи кілька операцій, які здаються пов’язаними.
Це означає, що під час прийняття платежу готівкою від підрядника підприємець підпадає під дію положень Закону про боротьбу з відмиванням грошей і тому зобов'язаний виконувати всі зобов'язання, що випливають із Закону.
Варто наголосити, що розділення платежів на частини не дозволить уникнути зобов'язань, встановлених Законом про боротьбу з відмиванням коштів. Підприємства повинні впроваджувати процедури безпеки незалежно від того, чи транзакція проводиться як єдина операція, чи як кілька, здавалося б, пов'язаних між собою.
Зобов'язання установ, що мають на це право
З практичної точки зору, зобов'язання установ, що зобов'язані, часто поділяються на п'ять основних категорій:
- виявлення та оцінка ризиків, пов'язаних з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму,
- впровадження та застосування заходів фінансової безпеки, пропорційних ризику, виявленому під час аналізу клієнта,
- збір та передача відповідним установам інформації, передбаченої законом,
- співпраця з Генеральною інспекцією фінансової інформації у разі підозри у відмиванні грошей або фінансуванні тероризму,
- здійснення організаційних заходів, спрямованих на забезпечення належного виконання основних завдань зобов'язаних установ.
Невиконання зобов'язаною установою вищезазначених зобов'язань може призвести до накладення на неї як адміністративних, так і кримінальних санкцій.
Адміністративні санкції
Відповідно до статті 150 пункту 1 Закону про боротьбу з відмиванням коштів, перелік адміністративних стягнень включає:
- публікація інформації про зобов’язану установу та обсяг порушення положень Закону цією установою у Бюлетені публічної інформації на вебсайті установи, що обслуговує міністра, відповідального за державні фінанси;
- наказ про припинення певної діяльності зобов'язаною установою;
- анулювання ліцензії чи дозволу або виключення з реєстру регульованих видів діяльності;
- заборона на виконання обов'язків на керівній посаді особі, відповідальній за порушення положень Закону зобов'язаною установою, на строк не більше одного року;
- фінансовий штраф.
Важливо, що штраф може бути накладено на суму до подвійного розміру отриманої вигоди або уникненої збитків зобов'язаною установою в результаті порушення, або – якщо неможливо визначити розмір такої вигоди або збитків – до еквівалента 1 000 000 євро.
Кримінальні санкції
Відповідно до статті 156 частини 1 Закону про боротьбу з відмиванням грошей, неповідомлення зобов'язаною установою Генерального інспектора про обставини, які можуть свідчити про підозру у відмиванні грошей або фінансуванні тероризму, або неповідомлення Генерального інспектора про обґрунтовану підозру щодо того, що конкретна транзакція або активи, що охоплюються такою транзакцією, можуть бути пов'язані з відмиванням грошей або фінансуванням тероризму, а також ненадання Генеральному інспектору неправдивих даних щодо транзакцій, рахунків або осіб, карається позбавленням волі на строк від 3 місяців до 5 років. Якщо особа, яка вчинила вищезазначене діяння, діяла ненавмисно, вона підлягає штрафу.
Короткий зміст
Закон про боротьбу з відмиванням коштів не забороняє приймати готівкові платежі. Однак, ми повинні пам’ятати, що якщо ми приймаємо готівкові платежі за товари чи послуги на суму, що перевищує 10 000 євро, наш бізнес буде юридично віднесений до зобов’язаних установ з усіма наслідками, що випливають із Закону про боротьбу з відмиванням коштів.
Обговорюючи теми, пов'язані з готівковими операціями, неможливо не згадати про інші обмеження, що застосовуються до підприємців.
Відповідно до статті 19 Закону від 6 березня 2018 року – Закон про підприємців (Збірник законів 2018 року, позиція 646), здійснення або прийняття платежів, пов’язаних із підприємницькою діяльністю, здійснюється через платіжний рахунок підприємця у кожному випадку, коли:
- стороною угоди, в результаті якої здійснюється платіж, є інший підприємець, та
- одноразова вартість транзакції, незалежно від кількості платежів, що здійснюються в результаті неї, перевищує 15 000 злотих або еквівалент цієї суми, при цьому транзакції в іноземній валюті конвертуються в злоті за середнім обмінним курсом, оголошеним Національним банком Польщі в останній робочий день, що передує даті транзакції.
З вищезазначеного випливає, що для кожної транзакції, що перевищує 15 000 злотих, укладеної між підприємствами, існує обов'язок здійснювати платежі через платіжний рахунок. Важливо, що невиконання цього обов'язку не тягне за собою кримінальної відповідальності чи санкцій за проступок. Це також не впливає на чинність правового акта, на якому ґрунтується платіж. Однак невиконання цього обов'язку може мати податкові наслідки. Наслідком проведення транзакції на суму понад 15 000 злотих без використання платіжного рахунку є те, що ці кошти не можуть бути включені до складу витрат, що відраховуються з оподатковуваного доходу.
Це сповіщення надано лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
автор:
