Законний інтерес контролера, зазначений у статті 6(1)(f) GDPR, є однією з найчастіше використовуваних підстав для обробки персональних даних у маркетинговій діяльності. Його привабливість випливає з його відносної гнучкості та відсутності необхідності отримання попередньої згоди суб'єкта даних. Однак застосування цієї підстави не є безмежним і в багатьох випадках виявляється недостатнім або навіть неприйнятним.
Невиконання критерію балансу інтересів
Умовою законності обробки даних на основі законного інтересу є проведення так званого тесту балансування, який полягає у порівнянні інтересу контролера з правами та свободами суб'єкта даних.
Маркетинг не може ґрунтуватися на цій передумові, якщо:
- втручання в приватне життя особи є надмірним,
- суб'єкт даних не може обґрунтовано очікувати такої обробки,
- обробка призводить до непропорційних наслідків (наприклад, надзвичайно нав'язливе профілювання).
На практиці це означає, що чим інтенсивніша та автоматизованіша форма маркетингу, тим складніше її виправдати в інтересах контролера.
Заперечення суб'єкта даних
Відповідно до статті 21(2) GDPR, суб’єкт даних має право будь-коли заперечити проти обробки своїх даних для цілей прямого маркетингу.
Наслідок заперечення є абсолютним – контролер втрачає правову підставу для подальшої обробки даних з цією метою. У такій ситуації посилання на законний інтерес стає недоречним.
Електронний маркетинг, що вимагає згоди
У багатьох випадках конкретні правила виключають можливість використання законних інтересів як підстави для маркетингу. Це стосується, зокрема, до:
- надсилання комерційної інформації електронним способом (електронна пошта, SMS),
- використання кінцевих пристроїв користувача (наприклад, телемаркетинг, маркетингові файли cookie).
У таких ситуаціях необхідно отримати попередню згоду відповідно до галузевих норм (наприклад, Закону про телекомунікації або Закону про надання електронних послуг). Навіть якщо сама обробка даних може бути виправдана інтересами контролера, відмова від згоди на певний канал зв'язку робить дії незаконними.
Профілювання зі значними наслідками для особи
Якщо маркетингова діяльність передбачає профілювання, що призводить до рішень, що мають суттєві наслідки для фізичної особи або аналогічним чином впливають на неї, застосування законного інтересу може бути недостатнім.
Зокрема, це стосується ситуацій:
- сегментація клієнтів таким чином, що призводить до дискримінації,
- динамічне ціноутворення (цінова дискримінація),
- автоматична відмова від пропозицій або доступу до послуг.
У таких випадках потрібні додаткові правові підстави та конкретні інформаційні зобов'язання.
Обробка конфіденційних даних
Спеціальні категорії даних (наприклад, дані, що стосуються здоров'я, політичних поглядів чи сексуальної орієнтації) в принципі не можуть оброблятися для маркетингових цілей на підставі законних інтересів.
Їхня обробка вимагає дотримання статті 9(2) GDPR, найчастіше у формі прямої згоди суб’єкта даних. Спробу базувати маркетинг на інтересах контролера в цьому відношенні слід вважати неприйнятною.
Відсутність прозорості та зобов'язань щодо надання інформації
Контролер не може ефективно посилатися на законний інтерес, якщо він не виконав своїх зобов'язань щодо надання інформації суб'єкту даних.
Зокрема, це стосується:
- неінформування про маркетингову мету,
- відсутність зазначення правової підстави,
- невказівка на право на заперечення.
Відсутність прозорості призводить до порушення принципу справедливості та прозорості обробки, що підриває законність усього процесу.
Отримання даних з порушенням закону
Якщо персональні дані були отримані способом, що суперечить закону (наприклад, придбання незаконної бази даних), контролер не може «виправити» обробку, посилаючись на законний інтерес.
Законність підстав для обробки не виключає дефектності джерела даних.
Законний інтерес є корисним інструментом у маркетинговій діяльності, але його використання вимагає ретельного розгляду в кожному окремому випадку. Він не є універсальною чи стандартною основою.
Зокрема, це не застосовуватиметься у випадку:
- заперечення особи,
- порушення конкретних положень,
- надмірне втручання в приватне життя,
- обробка конфіденційних даних,
- відсутність прозорості або законного джерела даних.
Отже, адміністратори повинні розглядати цю передумову як виняток, що потребує обґрунтування, а не як базовий інструмент для легалізації маркетингової діяльності.
Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією
Правовий статус станом на 15 квітня 2026 року.
Автор:
Редактор серії:
