Зі зростанням популярності торгівлі криптовалютою з'явилися установи, що обмінюють криптовалюти, зазвичай відомі як пункти обміну валют. Більшість із них працюють за моделлю, подібною до традиційних пунктів обміну валют. Клієнт у такому закладі передає готівку співробітнику, який натомість переказує відповідні кошти за заздалегідь визначеним курсом з криптовалютної адреси, що знаходиться в обмінному пункті, на криптовалютну адресу клієнта. Якщо клієнт бажає продати криптовалюту, відбувається зворотний процес. Звичайно, є також установи, які пропонують безготівковий обмін.
Поява такого типу бізнес-моделі викликає питання щодо можливості її нагляду за фінансовим ринком з боку Польської комісії з фінансового нагляду або нагляду з боку Національного банку Польщі, подібного до того, що застосовується до традиційних пунктів обміну валют.
Передбачається, що у переважній більшості випадків така діяльність не передбачатиме нагляду з боку вищезгаданих установ. Це пов'язано з відмінностями між криптовалютами та традиційними валютами й електронними грошима.
Основні відмінності, на які слід тут вказати, полягають у відсутності центрального емітента, уповноваженого державою, відсутності зобов'язання викуповувати такий актив за номінальною ціною емітентом та відсутності юридично гарантованої можливості скасувати зобов'язання у разі оплати криптовалютою.
Ці характеристики присутні в багатьох найвідоміших криптовалютах, таких як Bitcoin. Це нативні токени, які жодним чином не пов'язані з вартістю інших прав чи товарів.
Інша ситуація для невласних токенів, яким присвоюється певна вартість або вони включають певні права, що також нещодавно підтвердила Польська комісія з фінансового нагляду у своєму позиційному документі – Позиція Польської комісії з фінансового нагляду щодо випуску та торгівлі криптоактивами від 10 грудня 2020 року – вказуючи, серед іншого, що якщо токен містить зобов'язання щодо його викупу або його вартість пов'язана з певною одиницею, такою як золото чи срібло, він може підлягати нагляду. Однак у першому випадку токен може вважатися електронними грошима, а в другому – ф'ючерсним контрактом або іншим подібним фінансовим інструментом.
Тому біржа криптовалют повинна утримуватися від здійснення транзакцій, пов'язаних з цим типом криптоактивів, щоб уникнути можливості бути звинуваченою у проведенні регульованої діяльності без ліцензії.
Ще одним питанням є оцінка можливості нагляду за роботою криптовалютних гаманців, питання, яке розглядалося Польською службою фінансового нагляду (KNF) у 2018 році. Як зазначено в Повідомленні про роботу криптовалютних бірж та пунктів обміну, опублікованому KNF 6 червня 2018 року, криптовалютна біржа може підлягати нагляду, якщо така організація надає платіжні послуги, ведучи платіжний рахунок у формі віртуального гаманця. Однак у більшості обмінних пунктів клієнт, який бажає здійснити обмін, вже має гаманець, отриманий за допомогою технології, що пропонується стороннім постачальником. У такій ситуації обмінний пункт використовує лише адресу, надану клієнтом; гаманці обох організацій – обмінного пункту та клієнта – управляються зовнішніми організаціями.
Підсумовуючи, більшість суб'єктів господарювання, що надають послуги, пов'язані з обміном криптовалют на традиційні валюти, не підлягатимуть нагляду через те, що криптовалюти, які зазвичай обмінюються в таких підприємствах, у більшості випадків не можуть вважатися фінансовими інструментами. Однак, коли обмінюються інвестиційні токени, може виникнути ризик того, що цей вид діяльності підлягатиме нагляду.
автор:
