У сьогоднішній статті із серії «Вівторкові ранки для будівельної галузі» ми хотіли б ознайомити вас із процедурою прийняття інтегрованого інвестиційного плану («ІІП»), запровадженого як особлива форма місцевого плану просторового розвитку. ІІП регулюється статтями 37ea–37eg Закону про просторове планування та забудову («УПЗП»). Важливо, що прийняття ІІП вимагає паралельного укладення угоди про містобудування.
Що таке ЗПІ?
Інтегрований інвестиційний план – це нова форма планового акту, яка:
- є особливою формою місцевого плану,
- приймається лише на прохання інвестора, подане через голову комуни, мера або голову міста,
- служить для реалізації конкретного інвестиційного плану,
- набрання чинності комплексного інвестиційного плану призводить до втрати чинності місцевих планів або їх частин, що стосуються території, охопленої цим комплексним інвестиційним планом,
- має на меті забезпечити більш ефективну реалізацію інвестицій, водночас дотримуючись просторової політики муніципалітету та суспільних інтересів.
Етапи процедури прийняття ЗПІ
1. Подання заявки інвестором
Процедура Інтегрованого інвестиційного плану (ІІП) починається із заявки інвестора, поданої через голову гміни, мера або голову міста, яка повинна містити проект інтегрованого інвестиційного плану, що відповідає вимогам, зазначеним у ст. 15 п. 1-3 Плану розвитку громадського простору (ПГП), ст. 16 п. 1 того ж Закону та нормативних актах, виданих відповідно до ст. 16 п. 2 Плану розвитку громадського простору (ПГП), а також повинна містити додаток, що містить просторові дані, як зазначено у ст. 67a п. 5 Плану розвитку громадського простору (ПГП). Голова гміни, мер або голову міста потім подає заявку до муніципальної ради, яка може дати згоду на підготовку ПГП.
2. Початок підготовки плану
Якщо муніципальна рада погодилася розпочати підготовку комплексного інвестиційного плану, голова комуни, мер або президент міста, у свою чергу, повинен:
1) проводить переговори з інвестором щодо змісту проекту містобудівної угоди та проекту комплексного інвестиційного плану;
2) вносить зміни до проекту комплексного інвестиційного плану разом з обґрунтуванням, готує прогноз впливу на навколишнє середовище, якщо це необхідно, та проект угоди про містобудування, враховуючи результати переговорів, зазначених у пункті 1;
3) розміщення проекту комплексного інвестиційного плану в Реєстрі разом з обґрунтуванням, проектом містобудівної угоди та прогнозом впливу на навколишнє середовище, якщо це необхідно (зобов'язання щодо розміщення в Реєстрі набуває чинності : 1 липня 2026 року);
4) одночасно: запитує висновки, погодження, згоди на зміну цільового використання сільськогосподарських та лісових земель на несільськогосподарські та нелісові цілі, якщо це передбачено окремими положеннями, та оголошує у порядку, визначеному Законом, про початок публічних консультацій та проводить публічні консультації;
5) укладає з інвестором (або інвесторами) від імені комуни містобудівну угоду у формі нотаріального акту;
6) подає міській раді проект комплексного інвестиційного плану, що є додатком до угоди про містобудування.
До укладення угоди про містобудування голова комуни, мер або президент міста може вийти з переговорів, повідомивши про це муніципальну раду.
У нормативних актах не вказано терміни прийняття ZPI. Це може бути тривала процедура, залежно від складності плану та розміру охопленої території.
3. Угода про містобудування
Відповідно до статті 37ed Закону про державні закупівлі:
- угода про містобудування визначає зобов'язання інвестора щодо додаткових інвестицій (наприклад, технічна та комунікаційна інфраструктура, соціальні послуги, такі як дитячі садки, школи, рекреаційні заклади);
- додатком до угоди про містобудування є проект комплексного інвестиційного плану;
- правові наслідки містобудівної угоди виникають з дати набрання чинності комплексним інвестиційним планом у редакції, зазначеній у додатку до містобудівної угоди;
- Якщо комплексний інвестиційний план скасовано, змінено або визнано недійсним до закінчення 5 років з дня набрання ним чинності, сторони містобудівної угоди можуть відмовитися від містобудівної угоди протягом 6 місяців з дня скасування, зміни або визнання недійсним комплексного інвестиційного плану.
Практичні нотатки
- ЗПІ не може бути прийнятий без згоди інвестора та не створюється з ініціативи комуни;
- Неукладення містобудівної угоди означає, що рішення міської ради про прийняття ZPI залишається нечинним;
- Процедура ZPI може бути набагато швидшою, ніж класичний місцевий план, за умови, що інвестор добре співпрацює з муніципалітетом, а документація належним чином підготовлена;
- Згідно з угодою про містобудування, комуна може отримати реальні вигоди у вигляді реалізації інвестицій громадського призначення (наприклад, дороги, мережі, площі).
Короткий зміст
ZPI – це інноваційний інструмент планування, який забезпечує ефективну співпрацю між муніципалітетом та інвестором у формуванні простору. Хоча процедура ZPI спрощена порівняно з традиційними місцевими планами, вона все ще вимагає прозорості, громадських консультацій та дотримання планувальних документів.
Завдяки зобов'язанню укласти містобудівну угоду, ZPI може забезпечити баланс між інтересами інвестора та суспільними інтересами, що робить його інструментом, який може пришвидшити реалізацію стратегічних місцевих інвестицій.
Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
Правовий статус станом на 21 липня 2025 року.
автор:
редактор серіалу:
