У сьогоднішній статті із серії «Вівторкові ранки для будівельників» ми продовжимо тему місцевих планів розвитку, зосередившись на ситуації власника/постійного користувача нерухомості, частина або вся нерухомість якої була визначена в місцевому плані для дороги загального користування, і зокрема вкажемо, на які претензії мають право такі власники у зв'язку з вищезазначеним.
По-перше, слід зазначити, що дорога загального користування – це дорога, класифікована згідно із Законом від 21 березня 1985 року про дороги загального користування як одна з категорій доріг (муніципальна, районна, регіональна або національна дорога), яка може використовуватися будь-ким відповідно до її цільового призначення. У місцевих планах розвитку ділянки, призначені для доріг загального користування, позначаються символом "KD".
Якщо ваша власність (або та, постійним користувачем якої ви є) частково розташована під територією, призначеною для будівництва дороги загального користування, у вас є два варіанти, а саме:
- Подати заяву до відповідного органу державного управління про поділ нерухомого майна з метою виокремлення частини нерухомості, призначеної для дороги загального користування, як нової кадастрової ділянки
- Не вживайте жодних дій та чекайте на можливе порушення провадження у справі про поділ за власним бажанням
У зв'язку з вищезазначеним, у разі подання заяви, зазначеної у пункті 1 вище, відповідно до статті 98 Закону від 21 серпня 1997 року про управління нерухомістю, земельні ділянки, виділені під дороги загального користування з нерухомості, поділ якої було здійснено за проханням власника/постійного користувача, за законом стають власністю відповідного органу місцевого самоврядування або Державного казначейства з дати, коли рішення про затвердження поділу набуває чинності, або постанова про поділ набуває чинності.
Заява на геодезичне поділ має відповідати положенням місцевого плану, і ця відповідність стосується як цільового використання землі, так і можливостей забудови відокремлених земельних ділянок.
За земельні ділянки, які, як описано вище, стають власністю муніципалітету/повіту/воєводства або Державного казначейства, компенсація належить у розмірі, узгодженому між власником або постійним користувачем та відповідним органом влади. Компенсація може бути грошовою, тобто виплата фіксованої суми органом влади, або натуральною, у формі передачі права власності на інше майно експропрійованій особі. Варто також зазначити, що компенсація може бути також змішаною (виплата грошової суми та передача права власності на майно). Однак, що відбувається, якщо сторони не можуть домовитися про розмір компенсації, тобто мирова угода не досягнута? У такому випадку експропрійована особа може подати заяву відповідному старості району про початок адміністративної процедури визначення компенсації.
Однак неподання заяви, зазначеної у пункті 1), не захистить власників від поділу нерухомості, оскільки провадження щодо поділу може бути розпочате за ініціативою компетентного органу державного управління, проте у вищезазначеному випадку, тобто якщо власник не подасть заяву, зазначену у пункті 1), пункт 1 статті 98 Закону про управління землею та іпотекою не застосовуватиметься, і, отже, навіть у разі геодезичного поділу нерухомості, новостворена ділянка, повністю визначена в місцевому плані розвитку, не буде передана в силу закону до місцевого органу влади або Державного казначейства.
Отже, для реалізації дорожніх інвестицій відповідно до плану розвитку необхідно розпочати процедуру експропріації, включаючи провадження щодо визначення розміру компенсації, про що ми писали вище.
Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
Правовий статус станом на 28 жовтня 2025 року.
Автор:
Редактор серії:
