Протягом останніх місяців громадськість уважно стежила за низкою кримінальних проваджень, пов'язаних з лікарськими помилками. Випадки смерті пацієнтів та порушення правил лікування, що отримали розголос у ЗМІ, дедалі частіше викликають питання щодо меж кримінальної відповідальності лікарів. У публічних дебатах часто передбачається, що кожна лікарська помилка є злочином. Однак з точки зору кримінального права це спрощення, яке не підтверджується ні законодавством, ні судовою практикою.
Одним із найчастіше застосовуваних положень у справах, що стосуються медичного персоналу, є стаття 160 Кримінального кодексу, яка передбачає покарання за надання особи безпосередній небезпеці втрати життя або тяжких тілесних ушкоджень. У практичному досудовому провадженні це звинувачення зустрічається набагато частіше, ніж звинувачення у ненавмисному вбивстві за статтею 155 Кримінального кодексу. Це пов'язано з тим, що відповідальність за статтею 160 Кримінального кодексу не вимагає трагічного результату; достатньо створення реальної та безпосередньої загрози життю чи здоров'ю пацієнта.
Лікар як гарант безпеки пацієнта
Специфіка відповідальності медичного персоналу випливає з ролі лікаря як гаранта безпеки пацієнта. Це означає, що з моменту початку лікування лікар юридично зобов'язаний захищати життя та здоров'я пацієнта. Отже, лікар може нести відповідальність не лише за свої активні дії, а й за невиконання зобов'язань, які він був зобов'язаний вжити.
Однак це не означає, що лікар несе відповідальність за кожен несприятливий результат лікування. Як правильно зазначається в літературі, кримінальну відповідальність необхідно оцінювати з урахуванням поточного стану медичних знань на момент прийняття терапевтичного рішення, а не крізь призму наступних подій чи знань, отриманих після завершення лікування. Саме стан знань та обставини, відомі лікарю на момент прийняття рішення, є орієнтиром для оцінки його поведінки.
Лікарська помилка не завжди є злочином
Один із найпоширеніших міфів полягає в тому, що лікарські помилки ототожнюються з кримінальною відповідальністю. Однак це два різних поняття.
Лікарська помилка може бути підставою для цивільної або професійної відповідальності, але вона не автоматично є злочином. Для встановлення відповідальності за статтею 160 Кримінального кодексу необхідно продемонструвати всі елементи забороненого діяння, насамперед існування безпосередньої небезпеки та зв'язку між поведінкою лікаря та виниклою загрозою.
На практиці однаково важливо розрізняти лікарську помилку та терапевтичну невдачу. Не кожна смерть пацієнта або відсутність покращення стану є наслідком неналежної поведінки медичного персоналу. Медицина не є точною наукою, і багато станів (навіть за належного лікування) можуть призвести до серйозних ускладнень або смерті.
Що таке «безпосередня небезпека»?
Ключовим елементом правопорушення за статтею 160 Кримінального кодексу є поняття неминучої небезпеки. Це стосується не кожної ситуації, яка збільшує ризик для пацієнта, а реальної, конкретної та поточної загрози.
Наприклад, кримінальна відповідальність може розглядатися в ситуаціях, коли пацієнт із симптомами серцевого нападу залишається неуважним, пацієнт не лікується від серйозної інфекції або не проводиться необхідне хірургічне втручання, незважаючи на чіткі показання. У таких випадках дії медичного персоналу можуть призвести до безпосередньої загрози життю або серйозної шкоди здоров’ю.
Однак це не означає, що кожне відхилення від медичної процедури відповідає критеріям статті 160 Кримінального кодексу. Для того, щоб кримінальна відповідальність виникла, необхідно продемонструвати, що порушення стандартів фактично створило пряму загрозу для пацієнта.
Важливість експертних думок
Справи про лікарську недбалість є одними з найскладніших кримінальних проваджень. Це пов'язано з необхідністю оцінки питань, що потребують спеціалізованих знань. Тому висновки експертів з відповідних медичних дисциплін є надзвичайно важливими.
Експерти переважно розглядають питання про те, чи відповідала поведінка лікаря сучасним медичним знанням, чи були порушені чинні стандарти та чи могла поведінка персоналу становити безпосередню небезпеку для пацієнта. Однак сам по собі висновок експерта не визначає автоматично кримінальну відповідальність. Остаточна оцінка залишається за судом, який аналізує всі зібрані докази.
У провадженнях про лікарську недбалість особливе значення також мають належне збереження медичної документації, опитування медичного персоналу та визначення перебігу діагностичного та терапевтичного процесу. Ці докази є основою для реконструкції подій та подальшої правової оцінки. Як зазначено в методології ведення підготовчого провадження у справах про лікарську недбалість, метод збору доказів має бути адаптований до характеру справи та виду наданих медичних послуг.
Відповідальність лікаря вимагає індивідуальної оцінки
На практиці все частіше трапляються випадки, коли порушення спричинені не лише поведінкою конкретного лікаря, а й організаційними проблемами в медичному закладі, такими як нестача персоналу, неправильне управління змінами, перевантаження персоналу або неправильні внутрішні процедури. Ці обставини не виключають автоматично кримінальної відповідальності, але вимагають детального аналізу обсягу індивідуальної відповідальності та її фактичного впливу на хід лікування.
Ось чому провадження щодо лікарської недбалості є одними з найбільш вимогливих до доказової бази справ, що розглядаються прокурорами. Недарма в прокуратурах є спеціалізовані підрозділи, присвячені таким типам проваджень, а їхня методологія враховує необхідність тісної співпраці з експертами та детального аналізу медичних записів.
Короткий зміст
Стаття 160 Кримінального кодексу відіграє ключову роль у справах, що стосуються кримінальної відповідальності лікарів та іншого медичного персоналу. Однак не кожна лікарська помилка чи терапевтична невдача є злочином. Для встановлення відповідальності необхідно продемонструвати, що поведінка медичного працівника створила реальну та безпосередню загрозу втрати життя або тяжких тілесних ушкоджень і що вона порушила зобов'язання, що випливають із сучасних медичних знань та професійних принципів.
Таким чином, кожен випадок потребує індивідуальної оцінки з урахуванням стану пацієнта, доступної діагностичної інформації, організаційних умов медичного обслуговування та експертних висновків. Лише аналіз усіх цих обставин дозволяє нам відповісти на питання, чи мала місце лише терапевтична невдача, лікарська помилка, чи поведінка медичного персоналу є злочином згідно зі статтею 160 Кримінального кодексу. У правовій державі на це питання можна відповісти лише після проведення ретельного слухання з доказами та всебічної оцінки всіх обставин конкретної справи.
Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією
Правовий статус станом на 14 липня 2026 року.
Автор:
Редактор серії:
