Багато підприємців використовують у своєму бізнесі назви або логотипи, які ніколи не були зареєстровані як торговельні марки. Це може призвести до необхідності відмовитися від певного позначення, якщо інша організація зареєструвала таку саму або подібну торговельну марку. Ще одна проблема полягає в тому, що ми часто не зможемо заблокувати реєстрацію подібного позначення іншою організацією, навіть якщо ми могли б це зробити, якби мали зареєстроване право.
Законодавство ЄС не передбачає захисту незареєстрованих торговельних марок або інших подібних позначень. Якщо такий знак використовується, захист можна отримати в окремих державах-членах, де окремі правила можуть передбачати такий захист. Питання незареєстрованих торговельних марок або подібних позначень згідно з законодавством Європейського Союзу набуває важливого значення в провадженнях щодо заперечення у Відомстві інтелектуальної власності Європейського Союзу (EUIPO).
Якщо одна організація подає заявку на реєстрацію торговельної марки на рівні ЄС, інша може вимагати відхилення заявки на підставі її незареєстрованої торговельної марки або іншого позначення. Це ґрунтується на статті 8(4) РЕГЛАМЕНТУ (ЄС) 2017/1001 ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ ТА РАДИ від 14 червня 2017 року про торговельну марку Європейського Союзу, згідно з якою:
"4. У разі заперечення власника незареєстрованої торговельної марки або іншого позначення, що використовується в процесі торгівлі, що має більше, ніж просто місцеве значення, торгова марка, на яку подається заявка, не реєструється, якщо та тією мірою, якою згідно з законодавством Союзу або держави-члена, що регулює таку марку:
(a) права на цю марку були набуті до дати подання заявки на реєстрацію торговельної марки ЄС або дати пріоритету, заявленої для заявки на реєстрацію торговельної марки ЄС;
(b) це позначення надає його власнику право заборонити використання пізнішої торговельної марки."
Варто зазначити, що певний знак повинен мати значення, що виходить за межі місцевого значення. Це положення має на меті обмежити потенціал для надмірних процедур оскарження. Протилежністю «місцевого значення» безумовно є ситуація, коли торгова марка широко використовується по всій країні або принаймні в її значній частині. Ще одне важливе питання полягає в тому, що торгова марка повинна бути охоронена в певній державі-члені. Тому ми не можемо говорити про захист знака, що використовується певним підприємцем, якщо ми не можемо визначити відповідні правові положення в цій країні, які б забезпечували захист на будь-якій підставі.
Що стосується подальших вимог, право має бути набуте до дати подання заявки на торговельну марку до EUIPO, а власник повинен мати право заборонити використання пізнішої марки. Останній пункт є особливо важливим, оскільки навіть якщо дана марка користується певною формою захисту, але правила прямо не передбачають можливості заборони використання пізнішої марки, подання ефективного заперечення буде неможливим.
Поняття «незареєстрованих торгових марок» не створює суттєвих проблем. Однак варто наголосити, що в кожному випадку вирішальне значення матиме обсяг захисту, що надається законодавством даної держави-члена. Це важливо, наприклад, під час визначення обсягу захисту. Одна країна може вимагати, щоб певна марка мала дуже високу впізнаваність, тоді як інша вимагає принаймні мінімального рівня впізнаваності.
Підсумовуючи, використання певного знака, який не є зареєстрованою торговою маркою, може мати позитивні переваги для його власника у вигляді можливості блокування реєстрації на рівні ЄС, за умови, що законодавство даної країни надає цьому знаку належний захист.
Це сповіщення надано лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
автор:
