Працівник не може виконувати роботу за трудовими відносинами для іншої організації, яка здійснює бізнес, що конкурує з роботодавцем. Це, здається, не викликає сумнівів. Однак варто відповісти на питання, як розуміти законодавчо встановлений бізнес, що конкурує з роботодавцем, та які права та обов'язки застосовуються як до роботодавця, так і до працівника, на якого поширюється положення про неконкуренцію.
Діяльність, що конкурує з роботодавцем
Відповідно до положень статті 101(1) § 1 Трудового кодексу, у межах, визначених окремою угодою, працівник не може займатися будь-якою діяльністю, що конкурує з роботодавцем, або виконувати роботу за трудовими відносинами чи на будь-якій іншій підставі на користь суб'єкта господарювання, який здійснює таку діяльність.
На практиці вважається, що працівник, на якого поширюється договірне положення про неконкуренцію, протягом терміну дії трудових відносин не може здійснювати жодної діяльності, не лише підприємницької, яка відповідає двом характеристикам:
a) є діяльністю, яка загрожує або порушує інтереси роботодавця,
b) її проведення визнано забороненим у договорі між сторонами.
Форма угоди про неконкуренцію
Під час трудових відносин угода про неконкуренцію має бути укладена у письмовій формі під загрозою недійсності. Закон також передбачає, що зазначена заборона має міститися в «окремій угоді». Чи слід розуміти це формулювання як таке, що вимагає укладення угоди про неконкуренцію окремо від трудового договору? Це питання було предметом наукового розгляду, і була розроблена позиція, яка вказує на те, що окрема угода не є необхідною.
Цілком можливо включити пункт про неконкуренцію до трудового договору. Однак слід пам'ятати, що трудовий договір не обов'язково має бути у письмовій формі, тому, якщо сторони вирішать включити пункт про неконкуренцію, вони повинні укласти трудовий договір у письмовій формі. Це зроблено для того, щоб уникнути припущення сторін, що пункт про неконкуренцію було укладено.
Отже, угода про неконкуренцію може бути укладена як окремий документ або сторони можуть включити положення про неконкуренцію до змісту трудового договору.
Оплата за угодою про неконкуренцію протягом трудових відносин
Угода про неконкуренцію протягом строку дії трудового договору, в принципі, є безоплатною угодою, хоча, згідно з чинною судовою практикою, сторони можуть домовитися, що це буде оплатна угода.
Зміст пункту про неконкуренцію після припинення трудових відносин
Укладення угоди про неконкуренцію після припинення трудових відносин повинно містити точне визначення:
a) ступінь, до якої працівник не зможе виконувати діяльність, конкуруючу з роботодавцем;
b) тривалість;
c) розмір компенсації, що належить працівнику від роботодавця у зв'язку з цим.
Термін дії
Законодавець не визначив термінів, протягом яких сторони повинні укласти угоду, тому сторони можуть самостійно визначати її тривалість. Сторони також можуть скоротити термін дії положення про неконкуренцію за двох обставин: якщо причина, що обґрунтовує заборону, перестає існувати, або якщо роботодавець не виконує свого зобов'язання щодо виплати компенсації.
Причиною, що виправдовує встановлення пункту про неконкуренцію після припинення трудових відносин, є те, що працівник володіє особливо конфіденційною інформацією, розголошення якої може завдати шкоди роботодавцю. Чи є певна інформація особливо конфіденційною, залежить від індивідуальної оцінки працівника та роботодавця, наприклад, у ситуаціях, коли технологічний прогрес зробив інформацію неефективною.
Цікаво, що згідно із судовою практикою, після припинення дії пункту про неконкуренцію роботодавець все ще зобов'язаний виплатити компенсацію колишньому працівнику.
Існує також зовсім інша точка зору, згідно з якою така практика суперечить сутності взаємних зобов'язань, які повинні виконуватися одночасно. Тому, якщо термін дії зобов'язання однієї сторони щодо виконання минув, інша сторона більше не зобов'язана виконувати своє зобов'язання.
Сума компенсації
Розмір компенсації, що належить працівнику після припинення трудових відносин за договором про неконкуренцію, залежить від побажань сторін. Законодавець встановив, що ця компенсація не може бути меншою за 25% від винагороди, отриманої працівником до припинення трудових відносин протягом періоду, що відповідає тривалості договору про неконкуренцію.
Відповідальність працівника за порушення пункту про неконкуренцію
Колишній працівник несе відповідальність перед своїм колишнім роботодавцем, якщо він не дотримується угоди про неконкуренцію. Позови роботодавця до працівника в цьому випадку розглядаються цивільними судами відповідно до статті 471 та наступних статей Цивільного кодексу.
Включення положення про договірну неустойку до самої угоди про неконкуренцію видається суперечливим. Хоча наголошується, що в угодах про неконкуренцію стороною, яка заслуговує на вищий рівень захисту, є роботодавець. Тому захисна функція працівника, який порушує цю заборону, видається непридатною в такій конфігурації.
Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
Правовий статус станом на 23 травня 2024 року.
автор/редактор серії:
