У трудових спорах іноді виникають твердження про те, що повідомлення про розірвання трудового договору було подано особою, не уповноваженою представляти роботодавця. Це ставить питання про те, чи такий недолік є недійсним повідомленням про розірвання договору, чи просто є недоліком у розумінні трудового законодавства. Рішення Верховного Суду від 6 серпня 2025 року, III PSKP 32/24, пропонує важливу перспективу з цього питання.
Факти справи
Справа, що розглядалася у Верховному Суді, стосувалася розірвання трудового договору головою правління товариства з обмеженою відповідальністю за спільного представництва двох членів правління. Повідомлення про звільнення було підписано одним із них – головою – який діяв на підставі доручення, наданого іншим членом правління.
Виникли сумніви щодо того, чи відповідали такі дії вимозі співпраці з боку правління, що випливає з положень Кодексу про комерційні товариства, і, отже, чи було повідомлення надано належним чином представленим роботодавцем.
Юридична проблема – представництво роботодавцем у справах працівників
Верховний Суд проаналізував взаємозв'язок між принципами представництва товариства з обмеженою відповідальністю та способом представництва роботодавця в індивідуальних трудових відносинах, визначеним у статті 3[1] Трудового кодексу, згідно з якою від імені роботодавця, який є організаційною одиницею, дії з питань трудового права здійснює особа або орган, що керує цією одиницею, або інша особа, призначена для цього.
Верховний Суд послався на усталену думку, що стаття 3[1] Трудового кодексу є спеціальним положенням, зокрема стосовно положень Кодексу про комерційні товариства, а це означає, що положення, що стосуються суб'єктів, що здійснюють діяльність у сфері трудового права, зазначені у статті 3[1] § 1 Трудового кодексу, мають переважну силу. На підставі вищезазначеного положення правління товариства може призначити особу для виконання діяльності у сфері трудового права у спосіб, відмінний від передбаченого Кодексом про комерційні товариства.
У даному випадку в компанії не було призначено жодної особи для виконання діяльності у сфері трудового права відповідно до статті 3[1] Трудового кодексу, а отже, застосовувалися положення Кодексу про комерційні товариства.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд встановив, що:
- співпраця, зазначена у статті 205 Кодексу про комерційні товариства, є одностайною волевиявленням, вираженим правлінням товариства;
- співпраця членів правління не обов'язково повинна передбачати одночасне подання декларацій про наміри;
- Зміст уповноваження, наданого президенту членом правління, стосувався «співпраці», тому слід вважати, що повідомлення про звільнення було подано уповноваженим органом.
Чи порушує неналежне представництво роботодавцем трудове законодавство?
Хоча у цій справі, на думку Суду, не було порушення принципів представництва, у обґрунтуванні Суд посилався на те, як слід сприймати можливе порушення цих принципів, і вказав, що:
- невірне подання роботодавцем заяви під час розірвання трудових відносин не позбавляє недійсності повідомлення про звільнення;
- однак це є порушенням положень про розірвання трудових договорів;
- як наслідок, суд з трудових спорів, за клопотанням працівника, може постановити про визнання повідомлення про звільнення недійсним, про поновлення працівника на роботі або про присудження компенсації (стаття 45 Трудового кодексу).
Короткий зміст
Неправильне подання роботодавцем інформації під час розірвання трудового договору в принципі не тягне його за собою недійсність, але може становити порушення трудового законодавства та обґрунтовувати позовні вимоги працівника в суді.
Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
Закон чинний станом на 20 березня 2026 року.
Автор / Редактор серії:
