Поточна криза спонукала багатьох підприємців вирішити реструктуризувати свій бізнес. Початок процедури реструктуризації впливає не лише на компанію, але й на її підрядників та кредиторів. На практиці кредитори та підрядники, дізнавшись про початок процедури реструктуризації, іноді прагнуть розірвати свої договори з боржником. Варто наголосити, що основною метою процедури реструктуризації є уникнення банкрутства шляхом надання боржнику можливості досягти угоди з кредиторами. Однак раптове розірвання договорів з боржником кредиторами чи підрядниками виключно через початок процедури реструктуризації зведе нанівець мету цієї процедури та призведе до оголошення боржником банкрутства.
Отже, законодавець запровадив заборону (за певними винятками) на розірвання договорів під час процедури реструктуризації.
Відповідно до статті 256 Частини 1 Закону про реструктуризацію, з дати відкриття процедури прискореного врегулювання до її завершення або до набрання чинності рішенням про припинення процедури прискореного врегулювання, розірвання орендодавцем договору оренди або оренди приміщення або нерухомості, в якій ведеться діяльність підприємства боржника, без згоди комітету кредиторів є неприпустимим. Зазначена вище заборона відповідно до кредитних договорів щодо коштів, наданих позичальнику до дати відкриття процедури, договорів лізингу, договорів страхування майна, договорів банківського рахунку, договорів поручительства, договорів, що стосуються ліцензій, наданих боржнику, та гарантій або акредитивів, виданих до дати відкриття процедури прискореного врегулювання, а також інших договорів, що мають фундаментальне значення для діяльності підприємства боржника.
Неприпустимість розірвання договорів після відкриття процедури реструктуризації. Незважаючи на те, що стаття 256 Закону про банкрутство стосується прискореної процедури врегулювання, це положення відповідно застосовується до процедур врегулювання, процедур щодо відновлення та процедур щодо затвердження врегулювання, якщо боржник зробив оголошення про призначення дати врегулювання.
Беручи до уваги вищезазначене положення, інша сторона договору повинна враховувати, що після дати відкриття процедури реструктуризації розірвання договору між нею та боржником без згоди комітету кредиторів (або, за відсутності комітету кредиторів, судді-комісара) є, в принципі, неможливим.
Тож коли інша сторона може фактично розірвати договір між нею та боржником, проти якого розпочато процедуру реструктуризації?
Відповідь слід шукати у статті 256 пункті 3 Закону про банкрутство, яка зазначає, що якщо підставою для розірвання угоди є невиконання боржником зобов'язань, не передбачених угодою, після дати відкриття провадження у справі про прискорене врегулювання або інша обставина, передбачена угодою, якщо вона настала після дати відкриття провадження, положення пунктів 1 та 2 не застосовуються.
Отже, існують дві ситуації, за яких інша сторона договору має право розірвати договір між нею та боржником, незважаючи на відкриття процедури реструктуризації.
По-перше, після відкриття процедури реструктуризації боржник не виконує своїх зобов'язань, які не охоплюються угодою.
Приклад: До початку процедури реструктуризації боржник уклав договір оренди з кредитором. Усі зобов'язання, які боржник не врегулював з кредитором до початку процедури реструктуризації, були покриті угодою після початку процедури реструктуризації. Після початку процедури реструктуризації угода залишається обов'язковою для сторін, але боржник не виконує своїх поточних зобов'язань за угодою, а саме не сплачує орендну плату. Оскільки ці зобов'язання не покриті угодою, кредитор набуває права розірвати договір оренди, незважаючи на початок процедури реструктуризації.
По-друге, в угоді передбачена ще одна обставина, яка настала після дати відкриття процедури реструктуризації та яка дає право іншій стороні розірвати її.
Приклад: Боржник уклав договір, за яким погодився, що суб’єкт господарювання X (інша сторона договору) буде його єдиним постачальником. Однак після відкриття процедури реструктуризації боржник, всупереч положенням договору, скористався послугами іншого постачальника. Таким чином, суб’єкт господарювання X матиме право розірвати договір на підставі положень, викладених у договорі, незважаючи на пряму заборону, передбачену пунктом 2 статті 256 Закону про банкрутство.
З огляду на вищезазначену передумову, інша сторона договору повинна враховувати, що обставина, передбачена договором, повинна настати після відкриття процедури реструктуризації. Якщо ця обставина виникне раніше, а інша сторона бажає скористатися цим правом після відкриття процедури, то розірвання такого договору буде недійсним.
Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
Правовий статус станом на 21 червня 2023 року.
автори:
