Початок навчального року – це час, коли діти проводять кілька годин на день у школах, на дитячих майданчиках та у спортивних залах. На жаль, достатньо хвилини неуважності, щоб стався нещасний випадок – перелом руки на уроці фізкультури, поріз голови під час перерви або пошкодження майна. У таких ситуаціях батьки постраждалих учнів часто задаються питанням, кого притягнути до фінансової відповідальності та чи варто подавати до суду на конкретного вчителя чи навчальний заклад.
Згідно з чинними правилами, школи зобов'язані контролювати неповнолітніх учнів. Цей обов'язок поширюється з моменту, коли дитина входить на шкільну територію або на запланований захід, такий як екскурсія, до моменту, коли вона виходить після закінчення запланованих уроків. Однак важливо пам'ятати, що сам факт потрапляння учня в аварію не означає автоматично, що хтось інший винен. Щоб отримати компенсацію або відшкодування збитків, необхідно продемонструвати недбалість або неналежне виконання обов'язків щодо безпеки.
Ключовим фактором у визначенні відповідальності за збитки є правовий статус самого закладу. У державних школах вчителі працюють відповідно до Хартії вчителів або Трудового кодексу. Якщо збитки виникають через їхню ненавмисну недбалість, наприклад, короткочасне відволікання уваги під час перерви, керівний орган школи, найчастіше муніципалітет, несе повну цивільну відповідальність. У такій ситуації постраждалий батько не може подати до суду безпосередньо на вчителя, а повинен подати позов проти місцевого органу влади. Керівний орган виплачує компенсацію з власного поліса страхування цивільної відповідальності, а потім має право подати так званий регресний позов проти вчителя, який, згідно з Трудовим кодексом, зазвичай обмежується трьома місячними зарплатами. Ситуація інша в приватних школах, де відповідальність ґрунтується на принципах цивільного права щодо відповідальності керівника за підлеглого. У таких школах особа або організація, яка керує школою, наприклад, компанія, несе відповідальність за збитки, завдані вчителем.
Однак, є винятки, коли вчитель втрачає трудовий захист, і батьки постраждалої дитини або прокуратура можуть притягнути його до цивільної або навіть кримінальної відповідальності. Це стосується, перш за все, випадків навмисного порушення службових обов'язків, грубої недбалості, залишення заняття або чергування без надання заміни, або виконання обов'язків у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння. За таких обставин вчитель несе особисту відповідальність, а також може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за нараження дітей безпосередньої небезпеки смерті або тяжких тілесних ушкоджень.
Аналізуючи всі судові рішення у справах, що стосуються компенсації та відшкодування збитків за нещасні випадки з дітьми в школі, можна виділити кілька спільних закономірностей. Суди виносять рішення на користь учнів, коли нагляд був неналежним або інфраструктура школи становила загрозу.
Нещасні випадки під час уроків фізичної культури. Це найпоширеніші справи, що потрапляють до суду. Найчастіше вони стосуються травм, отриманих під час занять командними видами спорту (наприклад, переломи, розтягнення зв'язок та зламані зуби), падіння з висоти (наприклад, з драбин або мотузок) та ударів об незакріплене спорядження (наприклад, падіння футбольних воріт або баскетбольного кільця). У своїх рішеннях суди в першу чергу перевіряють, чи вчитель, який проводив урок, надав учням належні інструкції та розминки, адаптував вправи до віку та фізичних здібностей дітей, а також чи мало спорядження необхідні сертифікати та було належним чином закріплене.
Ще одна велика група справ стосується бійок, падінь у переповнених коридорах, падінь зі сходів або випадкового штовхання учнів однолітками. Суди ретельно перевіряють графіки чергування вчителів у своїх рішеннях. Якщо докази свідчать про те, що призначений вчитель запізнився на чергування, залишив відведену частину коридору або був зайнятий особистими справами (наприклад, телефонним дзвінком), суди охоче покладають провину на навчальний заклад за неналежний нагляд.
Справи, пов’язані з технічним станом шкільної будівлі та території, включають ковзання на нерозчищених або обледенілих тротуарах перед школою, падіння на вибоїнних ігрових майданчиках та порізи на виступаючих елементах огорожі. У цих випадках суди покладають відповідальність на керівництво організації, яке має законодавчий обов’язок регулярно перевіряти та усувати небезпеки для здоров’я та безпеки праці.
Суди також розглядають справи, що стосуються відсутності належного нагляду під час відвідування кінотеатрів, музеїв та басейнів. Спільними темами в цих рішеннях є недостатня кількість супроводжуючих для кількості дітей (порушення правил відвідування) та відсутність реакції з боку супроводжуючих на небезпечну поведінку учнів у місцях проживання або на пішохідних стежках.
Коли нещасний випадок трапляється через недбалість школи або її працівників, постраждала дитина має право на низку фінансових претензій згідно зі страховим полісом шкільної відповідальності. Батьки можуть вимагати грошової компенсації за завдану шкоду та страждання, відшкодування витрат на приватне лікування, ліки чи реабілітацію, відшкодування витрат на догляд за дітьми та, в крайніх випадках, пенсії за постійне порушення здоров'я. Важливо розрізняти добровільне страхування від нещасних випадків від поліса шкільного страхування відповідальності. Шкільне страхування від нещасних випадків виплачує лише символічний відсоток страхової суми за встановлене порушення здоров'я, але це жодним чином не виключає можливості вимагати повної компенсації від шкільного страхування відповідальності, якщо інцидент стався з вини школи.
Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
Закон чинний станом на 1 вересня 2026 року.
Автор / Редактор серії:
