16 грудня 2020 року Сейм ухвалив закон про врахування ціни приміщень або будівель у ціні нерухомості, проданої з комунальних ресурсів нерухомості, який називається «Закон про приміщення за землю». Він визначає принципи, за якими має продаватися нерухомість, що належить до комунальних ресурсів нерухомості, при цьому ціна приміщень або будівель, переданих покупцем майна муніципалітету, враховується в ціні нерухомості.
В обґрунтуванні проекту закону зазначено, що він спрямований на залучення всього потенціалу забудовників та інших суб'єктів, що здійснюють інвестиції в житло, суб'єктів, що управляють житловими ресурсами, а також підприємців, що працюють у сфері виробництва будівельних матеріалів та будівельних робіт, до покращення доступності житла.
Метою Закону є зменшення бар'єрів для інвестиційної діяльності та збільшення її масштабів шляхом розширення доступу до нерухомості з інвестиційним потенціалом для всіх зацікавлених суб'єктів та підтримки місцевих органів влади у виконанні їхніх завдань, включаючи житлову політику, що сприятиме як підвищенню доступності житла для нужденних, так і доступності інфраструктури, що матиме вплив на якість життя та проживання членів місцевої громади.
Закон визначає інвестора як суб'єкта господарювання, який подає заявку на придбання нерухомості з ресурсів муніципальної нерухомості, при цьому ціна нерухомості включається до ціни приміщень або будівель, переданих цим суб'єктом господарювання муніципалітету.
Муніципальна рада прийматиме рішення про розпорядження нерухомим майном з муніципальних ресурсів шляхом прийняття рішення, до якого додається звіт про оцінку, що визначає вартість майна, підготовлений оцінювачем нерухомості. У рішенні зазначаються: мінімальна та максимальна кількість та корисна площа приміщень або будівель, їх цільове використання, мінімальний стандарт, вимоги до розташування та ціна за квадратний метр корисної площі приміщення або будівлі.
Вимоги щодо розташування приміщень або будівель, які інвестор планує передати муніципалітету згідно з угодою про «приміщення в обмін на землю», повинні містити вказівку на те, що приміщення або будівлі можуть походити: (i) виключно з інвестицій, (ii) з інвестицій або проекту, відмінного від інвестицій, або (iii) виключно з проекту, відмінного від інвестицій.
Загальна ціна приміщень або будівель, які інвестор планує передати муніципалітету в рамках угоди, не може бути вищою за вартість нерухомого майна, що охоплюється рішенням, зазначеним у звіті про оцінку.
Майно буде продано шляхом відкритого тендеру, організованого головою комуни (мером, президентом міста), відповідальним за управління муніципальною нерухомістю, з якої походить майно, що продається. Закон також визначає детальну інформацію, яка має бути включена до оголошення про тендер та пропозиції інвестора.
Різниця між ціною майна, отриманою на тендері, та ціною приміщення або будівель, що підлягають передачі муніципалітету за угодою "приміщення за землю", підлягає грошовій виплаті.
Як зазначено в обґрунтуванні проекту закону, незважаючи на чинне законодавче регулювання, участь муніципалітетів у забудові своїх земель для житлового будівництва є дуже низькою.
Закон, безумовно, стимулюватиме розвиток співпраці між муніципалітетами, які володіють значними земельними ділянками та які значною мірою мають всю необхідну інфраструктуру для використання землі для будівельних цілей, та суб'єктами господарювання, які мають потенціал для виконання будівельних робіт.
Згідно з проектом закону, він набуде чинності 1 квітня 2021 року.
Законопроект зараз подано на розгляд до Сенату. Ми будемо стежити за його розглядом і обов'язково надамо більше деталей, щойно остаточний текст буде відомий.
