Зміни, прийняті в нещодавній зміні до Цивільного кодексу, що стосуються правил позовної давності, на думку законодавця, покликані позитивно вплинути на стабілізацію відносин між кредитором і боржником та зміцнити позиції слабшої сторони договору.
Строк позовної давності для позовів та спроб примирення
Однак, ця поправка може також суттєво змінити раніше прийняту тактику стягнення боргів з підрядників, які втратили фінансову ліквідність. Зміни стосуються правил обчислення строку позовної давності для позовів. Перелік випадків, у яких перебіг строку позовної давності зупиняється, розширено, включивши до нього позови, що охоплюються:
- угода про медіацію – на час медіації,
- клопотання про виклик до участі в спробі примирення – на час процедури примирення.
Зміна по суті означає, що після завершення кроків, спрямованих на добровільне вирішення спору, перебіг строку позовної давності продовжується. У цьому випадку переривання строку позовної давності все ще застосовується у цих випадках. Це суттєва відмінність, оскільки перебіг строку позовної давності починається знову після переривання (наприклад, новий 3-річний строк позовної давності), тоді як у разі зупинення перебіг строку позовної давності продовжується (наприклад, за 2 роки до подання вимоги про врегулювання та за 1 рік після укладення врегулювання). Це може, наприклад, вимагати прискореного подання позову, щоб уникнути втрати права на захист своїх прав.
Наразі інститут виклику до мирової угоди часто використовується, наприклад, в останній момент перед закінченням строку позовної давності. Це дозволяє продовжити час, необхідний для вичерпання позасудових можливостей врегулювання спору. Прийнята поправка має бути обґрунтована необхідністю скоротити період невизначеності для боржника щодо майбутнього позову та стабілізувати правовідносини. Запобігання строку позовної давності кредитором шляхом відносно простих дій наразі призводить до зриву мети строку позовної давності та кричущого продовження строку позовної давності.
Крім того, мають бути усунені суперечки щодо результатів наступних звернень до врегулювання або подальшого початку медіації. Мета цих інститутів полягає не в тому, щоб перервати строк позовної давності як такий, а в тому, щоб зробити справжню спробу вирішити спір.
Експлуатація
Ще один аспект, на який впливає поправка, стосується інституту так званої експлуатації. Експлуатація має місце, коли одна сторона, користуючись вимушеним становищем іншої сторони, її некомпетентністю, недосвідченістю або недостатнім розумінням предмета договору, приймає або залишає за собою чи третьою стороною вигоду в обмін на власне виконання, вартість якої на момент укладення договору значно перевищує вартість її власного виконання. У такій ситуації експлуатована сторона може на свій розсуд вимагати зменшення свого виконання, збільшення належного їй виконання або визнання договору недійсним.
Таким чином, права слабшої сторони розширюються, що дозволяє їй вільніше вирішувати долю договору та своє становище в існуючих правовідносинах. Крайнім заходом залишається можливість розірвання договору, але вона зможе вибирати між зменшенням власного виконання (наприклад, шляхом зниження ціни) або збільшенням виконання іншої сторони (наприклад, шляхом збільшення кількості поставленої продукції).
Також запроваджується презумпція, що вигода, яка перевищує вартість взаємної вигоди щонайменше вдвічі, є значно вищою вигодою, що в особливо кричущих випадках полегшить доведення існування стану експлуатації.
Претензії щодо експлуатації підлягатимуть позовній давності протягом трьох років з дати укладення договору або шести років, якщо стороною договору є споживач. Поточний позовний термін становить два роки.
Правила набувають чинності 30 червня 2022 року.
Підготував:
