Фальшивий відгук, публікація з ймовірним шахрайством, організована кампанія негативних відгуків, замовлена конкурентом, — кожне з цих явищ є поширеним явищем на польському ринку сьогодні, і кожне з них може призвести до вимірних, юридично відшкодовуваних збитків. Цивільне право пропонує компаніям реальний захист, хоча механізм його відшкодування може бути менш простим, ніж може здаватися.
Юридичні особи — товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерні товариства, кооперативи, фонди та навіть муніципалітети — користуються захистом особистих прав згідно зі статтею 43 Цивільного кодексу у поєднанні зі статтями 23 та 24 Цивільного кодексу. Верховний Суд давно підтвердив, що положення про захист особистих прав фізичних осіб відповідно застосовуються до юридичних осіб, поширюючи захист, зокрема, на репутацію та добру репутацію, що розуміються як усталена репутація суб'єкта господарювання з точки зору надійності та професіоналізму. Порушення репутації відбувається, коли дії винного об'єктивно — з точки зору пересічного споживача — можуть підірвати довіру до компанії як надійного учасника ринку. Тому достатньо, щоб дія становила навіть реальний ризик втрати цієї довіри.
Судова практика загальних судів з 2022 по 2025 рік ілюструє широкий спектр дій, які вважаються такими, що шкодять репутації в цифровому середовищі: публікація неправдивих звинувачень у ненадійному наданні послуг на платформах для відгуків, систематичне поширення неправдивої інформації серед підрядників у поєднанні з медіа-кампанією, що атакує бренд, висування необґрунтованих звинувачень у корупції або змові, а також журналістські пропозиції, сформульовані з використанням знаків питання та непідтверджених повідомлень, що створюють хибний образ суб'єкта господарювання. Звинувачення, спрямовані проти президента або члена правління, який діє в інтересах юридичної особи, можуть одночасно порушувати особисті права самої компанії, за умови, однак, що продемонстровано реальний вплив на її репутацію, як чітко наголосив Верховний Суд у своєму рішенні від 28 січня 2025 року, номер посилання II CSKP 2398/22, вказуючи на те, що шкода репутації не виникає автоматично лише внаслідок суперечливих дій проти органу компанії.
Це ж рішення містить важливі рекомендації щодо відповідальності видавців онлайн-контенту: видавець або редакція, яка покладається на принципи журналістської сумлінності, не може публікувати твердження фактів, отримані від третіх сторін, без їх перевірки. Невиконання цієї вимоги є порушенням журналістських обов'язків і може призвести до відповідальності за шкоду, завдану репутації компанії, незалежно від відповідальності оригінального автора. На практиці онлайн-видавці несуть відповідальність за тими ж принципами, що й традиційна преса, за умови, що вони самі виконують редакційну роль, а не просто пасивно розміщують контент інших людей.
Процесуальний механізм є вигідним для постраждалої компанії. Незаконність порушення презумпується, а тягар його спростування лежить на винному. У цьому типі провадження позивач повинен довести лише сам факт порушення захищеного права та його об'єктивний характер. Однак відповідач, який бажає звільнитися від відповідальності, повинен довести істинність тверджень або іншу обставину, що виключає незаконність, – діючи в рамках правового порядку, захищаючи законний інтерес або отримуючи згоду потерпілої сторони. Межа між правовою критикою та незаконним порушенням проходить через тест на достовірність: критика, що ґрунтується на істинних або ретельно перевірених фактах, виражає суб'єктивну оцінку без необґрунтованих звинувачень, залишається в межах дозволеної свободи вираження поглядів. Це було підтверджено Верховним Судом у його рішенні від 25 листопада 2022 року, номер справи II CSKP 246/22. Однак поширення тверджень про факти, правдивість яких винний не довів, особливо якщо дія супроводжується злим умислом та метою дискредитації суб'єкта господарювання, вважається порушенням.
У разі порушення постраждала компанія має у своєму розпорядженні широкий спектр заходів захисту. На нефінансовому рівні вона може вимагати припинення порушення, усунення його наслідків та публікації заяви в місці та формі, що відповідають масштабу інциденту, що на практиці означає публікацію вибачень на тій самій платформі, де мало місце порушення. У випадках множинних або поширених порушень заява може мати загальний зміст, коротко описуючи суть делікту. На фінансовому рівні компанія має право на компенсацію за конкретно доведену фінансову шкоду — втрату бізнесу, витрати на коригувальну кампанію або зниження доходів, що є нормальним наслідком порушення. Новаторська постанова Верховного Суду від 3 жовтня 2023 року, справа № III CZP 22/23, в якій Верховний Суд постановив, що юридична особа має право на грошову компенсацію безпосередньо на свою користь відповідно до статті 448 § 1 Цивільного кодексу – під шкодою, завданою юридичній особі, слід розуміти моральну шкоду, що полягає у перешкоджанні або запобіганні веденню бізнесу в тому обсязі, в якому воно здійснювалося до порушення, незалежно від того, чи призвело це до фінансових збитків. Ця постанова закрила давній спір і відкрила можливість для компаній скористатися тим самим засобом правового захисту, який вже давно доступний фізичним особам.
Визначення особи, яка порушила онлайн-права, залишається суттєвою проблемою, що має вирішальне значення для ефективності будь-яких позовів. У своїй постанові від 6 серпня 2020 року, номер справи III CZP 78/19, Верховний Суд підтвердив повноваження суду вимагати від операторів телекомунікацій ідентифікаційні дані користувача (IP-адресу, дані облікового запису), коли це необхідно для захисту особистих прав. Однак ці дані зазвичай зберігаються приблизно дванадцять місяців, а це означає, що затримка у вжиття правових заходів може назавжди перешкодити ідентифікації особи, яка порушила право, і, отже, забезпеченню будь-якого захисту. Тому ефективний захист репутації компанії вимагає конкретних дій: оперативного отримання доказів, ідентифікації особи, яка порушила право, та точного розмежування фактичних тверджень, яким можна протистояти вимогою продемонструвати їхню правдивість, від суб'єктивних оцінок, які виявляються менш переконливими.
Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
Закон чинний станом на 29 квітня 2026 року.
Автор / Редактор серії:
