Пожежа в багатоквартирному будинку в Зомбках стала травматичним досвідом для багатьох постраждалих і поворотним моментом для страхового ринку, який підкреслив масштаби проблеми недостатнього страхування. Трагедія сімей, які втратили життя, привернула увагу до феномену недооцінки сум страхування порівняно з фактичними витратами на відновлення майна до стану, що був до втрати. Роками ця проблема залишалася в тіні стабільних цін, але на тлі високої інфляції та різкого зростання цін на будівельні матеріали та робочу силу її наслідки виявилися особливо важкими.
Фінансовий омбудсмен офіційно оголосив, що він стежить за ситуацією постраждалих сторін та практикою, яку використовують страхові компанії та банки. Офіс омбудсмена отримує дедалі більшу кількість скарг, зокрема повідомлення про те, що страхові суми не відповідають фактичним потребам клієнтів, та проблеми з наданням виплат, достатніх для ефективного відшкодування пошкодженого майна. Омбудсмен повторює, що метою страхового договору має бути забезпечення справжнього захисту інтересів споживача, а не лише формальне задоволення кредитних вимог.
Одним із механізмів, що сприяє недостатньому страхуванню, є поширена модель продажу страхових полісів «у кредит». У багатьох випадках страхова сума покриває лише суму, заборговану банку, а не повну відновлювальну вартість майна. У разі повної втрати це означає, що платіж за полісом – через цесію – служить переважно забезпеченням для банку. Якщо ця сума не покриває повної вартості майна, власник може залишитися без достатніх коштів для придбання або відбудови нового будинку після погашення кредиту.
У цьому контексті положення Директиви ЄС про пожежну безпеку та національних нормативних актів щодо оцінки потреб клієнтів є вирішальними. Вони зобов'язують дистриб'юторів ретельно визначати потреби клієнтів та пропонувати продукти, адаптовані до їхніх обставин. Хоча ці нормативні акти не є основою для окремих наглядових процедур щодо самих пожеж, вони встановлюють стандарти, спрямовані на обмеження продажу полісів, які не відповідають фактичним потребам.
Ще одним джерелом суперечок є різниця між вартістю заміщення (новою) та фактичною вартістю. Деякі заявники зазначають, що їхня компенсація зменшується на ступінь технічного зносу будівлі (амортизації). За поточними ринковими цінами це робить виплати недостатніми для проведення повної реконструкції. Фінансовий омбудсмен наголошує, що страхування має забезпечувати реалістичне відновлення до стану до збитків, за умови, що клієнт обере варіант без амортизаційних відрахувань.
Події в Зомбках викликали значну громадську дискусію щодо якості страхового покриття в Польщі. Для споживачів напрошується один фундаментальний висновок: поліси страхування житла не можна розглядати як документ, який «слід зберігати в шухляді». Відсутність регулярного оновлення страхової суми (індексації), відмова від варіанту заміни або обмеження покриття виключно сумою кредиту призводить до перенесення ризику на власника нерухомості, наслідки чого можуть бути фінансово руйнівними.
Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
Закон чинний станом на 11 лютого 2026 року.
Автор / Редактор серії:
