Переслідування та мобінг – це два різних соціальні явища, що становлять собою різновид емоційного насильства. Вони часто використовуються як взаємозамінні, але їх не слід плутати, оскільки вони являють собою два окремі злочини, кожен з яких карається різним покаранням. Ці явища завжди існували в суспільстві, але лише нещодавно їм дали назву. Завдяки соціальному розвитку вони були класифіковані як осудна поведінка, засуджені та, як наслідок, впроваджені в законодавство. Нижче ми описуємо кожне явище та викладаємо подібності та відмінності між ними.
Переслідування
Переслідування – це форма емоційного насильства, яка передбачає постійне переслідування. Жертва відчуває страх і тривогу за власну безпеку. Хоча поведінка переслідувача зазвичай нешкідлива для жертви, вона негативно впливає на її психіку. Їхні дії здаються «нормальними» і, коли їх спостерігають інші, не викликають підозр. Однак, при детальнішому розгляді видно, що деякі дії відбуваються постійно. Прикладами переслідування є стеження за іншою людиною, надсилання повідомлень з невідомого номера або залишення тихих дзвінків. Мета полягає в тому, щоб вселити страх і надмірний стрес іншій людині. Такі дії, хоча й здаються незначними, викликають тривогу у жертви та порушують її повсякденне життя. Якщо переслідувач не реагує на прохання зупинитися, необхідно повідомити про інцидент до поліції. Цю проблему не слід недооцінювати, оскільки переслідувачі часто є психічно хворими. Слід зібрати докази, такі як листи, текстові повідомлення та записи. Жертва може подати заяву на заборонний наказ та грошову компенсацію.
Переслідування карається кримінальною відповідальністю згідно зі статтею 190a Кримінального кодексу – «Постійне переслідування. Крадіжка особистих даних». Ця стаття захищає свободу від страху, право на мирне існування, право на недоторканність приватного життя та життя людини. «Переслідування» означає катування, пригнічення, переслідування, цькування або залякування іншої особи. «Постійне» означає, що воно повинно тривати певний час, бути інтенсивним, постійним, нав'язливим та нав'язливим. Наполегливість включає частоту, тривалість, яка повинна становити кілька місяців, та ігнорування винуватцем прохань жертви про припинення. Постійне переслідування не обов'язково має включати агресію. Це положення також передбачає, що будь-хто, хто використовує зображення або дані іншої особи для заподіяння майнової або особистої шкоди, підлягає покаранню. Постійне переслідування та крадіжка особистих даних переслідуються за клопотанням потерпілої сторони, а покарання для винуватця в обох випадках – позбавлення волі на строк від шести місяців до восьми років. Якщо потерпіла сторона намагається позбавити себе життя, кримінальна відповідальність посилюється, позбавлення волі становить від двох до дванадцяти років.
Сталкер може бути притягнутий до відповідальності не лише за Кримінальним кодексом. Стаття 23 Цивільного кодексу передбачає санкцію за порушення особистих прав іншої особи. У цьому положенні перелічені особисті права, такі як здоров'я, свобода, честь, свобода совісті, ім'я або псевдонім, зображення, таємниця листування, недоторканність житла, а також наукова, художня, винахідницька та раціоналізаторська праця. Перелік особистих прав є відкритим – наведений вище список є лише прикладом.
Мобінг
Визначення мобінгу міститься в Трудовому кодексі у статті 94, індексі 3, §2. Мобінг стосується поведінки або дій, що стосуються працівника або спрямовані проти нього. Він включає постійні та тривалі переслідування або залякування. Ці дії спрямовані на те, щоб змусити працівника недооцінити свою професійну придатність, що призводить до або спрямоване на приниження або висміювання працівника, його ізоляцію або виключення з команди колег. Особою, яка бере участь у мобінгу, може бути роботодавець (фізична особа), працівник, особи, які керують робочим місцем від імені роботодавця, керівники або навіть треті сторони поза робочим місцем, такі як підрядники. Оцінка того, чи певна поведінка призводить до недооцінки працівником своєї професійної придатності, ґрунтується на об'єктивних критеріях. Для виникнення мобінгу необхідно виконати дві умови: зовнішні дії особи, яка бере участь у мобінгу, та суб'єктивні почуття працівника. Мета не обов'язково має бути досягнута, а також не обов'язково має призвести до результату. Верховний Суд у своєму рішенні від 16 березня 2010 року, справа № У справі I PK 203/09 було висловлено думку, що «невмисні дії або поведінка, що стосуються працівника або спрямовані проти нього, зокрема ті, що спричинили розлад здоров’я у працівника, також можуть вважатися мобінгом».
Обговорювана тема порушує питання визначення термінів «стійкість» та «тривалість». Важко визначити, чи можна вважати певну поведінку стійкою чи довготривалою, тому кожен випадок має оцінюватися індивідуально.
У Трудовому кодексі перелічені обов'язки роботодавця. До них належить обов'язок протидіяти мобінгу на робочому місці. Якщо працівник зазнає мобінгу, роботодавець несе відповідальність за будь-яку майнову шкоду працівнику, навіть якщо осудну поведінку вчинив інший працівник, особа, яка керує робочим місцем, керівник або третя особа. Трудовий кодекс не регулює відповідальність роботодавця, тому застосовується стаття 300 Трудового кодексу, а також положення Цивільного кодексу щодо відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання (стаття 471 Цивільного кодексу) та за делікти (стаття 415 Цивільного кодексу). Стаття 430 Цивільного кодексу, навпаки, встановлює відповідальність керівника (роботодавця) за шкоду, завдану іншій особі підлеглим під час виконання ним своїх обов'язків. Роботодавець також може нести відповідальність за підбурювання до мобінгу або сприяння йому згідно зі статтею 422 Цивільного кодексу.
Потерпілий несе тягар доведення факту мобінгу. Позови про компенсацію повинен пред'являти працівник до роботодавця. Після усунення шкоди роботодавець може звернутися до сторони, яка стала жертвою мобінгу. Працівник, який постраждав від розладу здоров'я, може вимагати від роботодавця грошової компенсації за завдану шкоду. Жертва мобінгу може вимагати компенсації за шкоду, завдану його психічному або фізичному здоров'ю. Розмір компенсації визначається судом. Якщо працівник звільняється через мобінг, він може вимагати компенсації за завдані збитки.
Подібності та відмінності між мобінгом та сталкінгом
Першою спільною характеристикою мобінгу та сталкінгу є те, що вони випливають з різноманітних дозволених законом форм поведінки, які, якщо їх вживати послідовно, переростають у юридичну відповідальність. Прикладом є залишення записок із повідомленням. У випадку сталкінгу ці повідомлення мають на меті залякати жертву, тоді як у випадку мобінгу ці повідомлення мають на меті висміяти працівника. Іншою характеристикою є довгостроковий та постійний характер поведінки. Тому недостатньо, щоб хтось отримав, наприклад, одноразове образливе повідомлення; дії повинні бути тривалими, повторюваними та безперервними. Обидва явища є психологічним насильством, яке негативно впливає на емоції жертви.
Відмінності включають сталкера, контекст домагань, його мету та форму дії. Будь-хто може бути сталкером та його жертвою, тоді як злочинцем, що вчиняє мобінг, може бути лише роботодавець, працівник, керівник або третя особа, пов'язана з робочим місцем. Жертвою може бути лише працівник, тобто особа, яка працює за трудовим договором. Різниця у формі дії полягає в тому, що сталкер керується емоціями та використовує форму психологічного нападу — втручання в особисте життя жертви. Зловмисник, що вчиняє мобінг, залякує або переслідує працівника. Переслідувач має на меті викликати тривогу, страх та занепокоєння, тоді як злочинець, що вчиняє мобінг, має на меті змусити працівника недооцінити свою професійну придатність. Підстави для відповідальності злочинця відрізняються між цими двома явищами. Переслідування карається Кримінальним кодексом (у цьому випадку повідомляються правоохоронні органи), тоді як мобінг карається трудовим та цивільним законодавством (можливість позову до суду з трудових спорів).
Короткий зміст
Хоча окремо розглянуті моделі поведінки не є неправильними, у поєднанні вони являють собою небезпечне явище. Переслідування та мобінг регулюються законом і підлягають юридичним санкціям. Ці, здавалося б, незначні дії можуть призвести до психологічних та фізичних проблем для жертви і навіть можуть становити загрозу для її життя. Тому їх не слід ігнорувати, а якщо ви відчуваєте загрозу, повідомляйте про це відповідним органам.
